Година історичної пам’яті «На колінах стою перед вами, сповідаємо жалобу сумну»

В останню суботу листопада ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Голодомор був геноцидом українського народу. Ось уже 85 років щемить, тужить зранене серце, котиться пекуча сльоза скорботи у роз’ятрене тіло матері – України. Десятки років Україну змушували мовчати про цю трагедію. Нам наказували забути про наших близьких, яких знищили голодом, забути, з якого ми роду. Сьогодні ми маємо можливість повернути собі частину власної історії.  

Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, було присвяченого годину історичної пам’яті «На колінах стою перед вами, сповідаю жалобу сумну».

Ведуча заходу Гончарук Катерина підкреслила, що штучно створений у 1932-1933 роках більшовицьким режимом СРСР голод забрав мільйони українців. Аналогів подібних злочинів у світовій історії як за масштабом, так і за жорстокістю важко знайти. Не оминуло це лихо і нашу Вінниччину, і Гайсинщину.

      Про жертви голодомору,  в тому числі і  на Гайсинській землі розказала бібліограф – краєзнавець Голомовза Валентина Михайлівна.

Про штучний голод, як один із найжахливіших способів знищення народу свідчать спогади очевидців. Кров холоне в жилах, коли читаєш чи слухаєш  їх. Спогади  наших земляків зачитали Мармур Катерина та Данько Юлія. Учасники заходу, а це були учні СЗШ І-ІІІ ст.№4, переглянули  уривок з документального фільму «Білий цвіт акації» про часи голодомору в селі Губник Гайсинського району. Вірші – реквієми зачитав Загребельний Володимир.

Учасники заходу переглянули слайд-презентацію «Чорна сповідь моєї Вітчизни і її затамований біль» і виставку – реквієм  «Голодний рік, мов чорна птиця над краєм змореним літав».