виставка-пам’ять «Спомини, спомини про той великий день визволення»

Пам’ятною незабутньою датою ввійшло в історію Гайсинщини і Гайсина 14 березня 1944 року. Цей день є святом болю і радості, святом торжества життя над смертю.

Шлях до такого свята був не простий. Він ліг через великі, тяжкі битви нашої армії за звільнення рідної Вітчизни, в тому числі і Гайсинської землі від німецько-фашистської навали. Майже 32 місяці – з 22 липня 1941 року по 14 березня 1944 року йшла на території Гайсинщини німецько-радянська війна. Лилася кров, нищились матеріальні і культурні цінності, духовні надбання народу. На бій ішли мобілізовані і добровольці, чоловіки і жінки, робітники і селяни, атеїсти і віруючі, люди різних поколінь, національностей, професій. На захист рідної землі стали всі. Перед війною Гайсин був невеличким містечком, потопаючим в зелені, райський куточок зі своїм мирним, спокійним життям. Його справедливо вважали одним з найяскравіших міст Вінниччини. Вулиці, забудовані акуратними білими будиночками, вечорами заповнювалися відпочиваючими. В парках звучала танцювальна музика. Економічний і культурний розвиток міста перервала війна. Наступили страшні дні фашистської неволі. Значна частина країни, в тому числі й Гайсинщини, тимчасово окупована ворогом і відразу ж оголошена його власністю, придатком до рейху. Окупанти сподівались, що українські люди зустрінуть їх хлібом-сіллю, охоче віддадуть їм і хліб, і до хліба, все, чим вони володіли, а самі добровільно і радо підставлять шиї під чужинське ярмо. Не могла терпіти Україна такої наруги. Страшним був гнів народу. Тільки ворог ступив на українську землю, мільйони піднялись, щоб дати йому відсіч. І кожен вірив у світлу перемогу. Широкі верстви населення брали участь у зриві економічних, політичних та військових планів і заходів фашистських загарбників. Опір здійснювався на всій окупованій території і був нищівним для загарбників. І ось прийшла довгождана весна 44-го. Старожили міста і району пам’ятають, з якою величезною вдячністю вони зустрічали визволення нашого краю від гітлерівських загарбників, бо воно було початком мирного життя для наших людей. В цей день ось уже 77 років жителі Гайсинщини за доброю традицією віддають данину шани всім тим, хто ціною власного життя здобував для нас цей світлий довгожданий день. 1433 солдат та офіцерів Радянської Армії загинули при звільнені Гайсинського району від німецько-фашистських загарбників. Ці воїни-визволителі поховані в 78 братських могилах в кожному населеному пункті. На меморіальних плитах біля Обеліску Слави в Гайсині викарбувані 1208 прізвищ гайсинчан, що загинули в боях за звільнення. Овіяне невмирущою славою, омріяне й вистраждане у вогні вікопомної битви, на крилах весни лине до нас свято визволення. Ця весна вітає всіх тих, хто пережив війну, вітає нас, їхніх дітей, їхніх онуків. Вітає і нагадує про страхіття війни і наказує берегти мир. Це свято зі сльозами на очах, свято радості й смутку, тріумфу і втрат, свято пам’яті. Хай же ніколи більше ми не будемо чути зловісної музики війни, не знати божевільного цвіту пожарищ на нашій землі. Хай ніколи не старіють душею ветерани. Нехай сьогодні і завжди в нашому домі, в кожній сім’ї панують мир, благополуччя і злагода.

В Гайсинській центральній бібліотеці організовано виставку-пам’ять «Спомини, спомини про той великий день визволення», на якій представлено матеріали про визволення нашого краю від нацистських окупантів, про героїв тієї страшної війни.