Січень кожного року в Україні проходить під знаком В.Стуса.
Його ім’я добре відоме за межами України, а до широкого загалу прийшло тільки на початку 90-х рр. ХХ ст. Він був справжнім поетом, а отже і патріотом, який любив свій народ, боровся проти сваволі влади.
А розпочався життєвий шлях поета-борця Василя Семеновича Стуса під час різдвяних свят 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині. Він пройшов тяжкий і складний шлях, залишивши нас у спадок свою творчість.
У ці різдвяні дні запалімо свічі пам’яті і любові. І подумаймо, чи всі ми гідні зватися сучасниками Василя Стуса. Чи простягнув би він нам на дружбу і побратимство свою натомлену, важку від роботи руку?
“Поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється від неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це насамперед добродій”.
Такий заповіт Василя Стуса – бути добродієм. Жити, творячи добро. А щоб звільнити свою душу від скверни і зла, щоб просвітліти і вирости над буденністю і марнотою, треба всім нам причаститися живою водою творів цього високого сина Поділля, України, сина Всесвіту.
Гайсинська бібліотека пропонує переглянути віртуальну виставку «Василь Стус: дорога через терни до зірок», де ви познайомитесь з публікаціями про нашого видатного земляка.
Отож, читаймо Василя Стуса! Прислухаймось до нього. Може, нам вдасться глибше збагнути його, світ, самих себе.
Останні коментарі