#бібліограф_рекомендує

Дарина Гнатко – сучасна українська письменниця, володарка титулу Золота письменниця України за версією літературного конкурсу «Коронація слова». Романи авторки багаті на історичні події та глибокі, щирі почуття. Історія українського народу й людська душа – ось наріжний камінь творчості Гнатко і секрет її популярності.

Пропонуємо познайомитись з новою книгою письменниці «Щоденник безнадійно приреченої».

Євгенія, Женя, Єуженія…Її по-різному називали упродовж останніх трьох років Другої Світової війни, поки вона додала важкий шлях, який довелось пройти від рідного села до Польщі, з Польщі до Німеччини й назад. Євгенія Скриль вижила під час Голодомору, і її сім’я зазнала утисків з боку комуністів, пізніше у пам’яті закарбувалась жорстокість німецьких нацистів. Козацьке коріння, прагнення волі й доброта дали Євгенії змогу вибратись живою з двох таборів смерті, а також пізнати справжнє кохання серед страждань і зради. Однак чи судилось їй разом з коханим чоловіком подолати всі перепони?

Життя полтавчанки Євгенії Скриль у роки Другої Світової війни надійно зберігав у собі товстий зошит – щоденник, заповнений тісно та акуратно рівним почерком самої Жені майже відразу після визволення з Аушвіц-Біркенау, коли ще такими свіжими були в пам’яті всі ті події, які так важко та болісно було згадувати потім. Після війни та звільнення вона намагалась безуспішно забути ті чорні дні, рідко зазирала до щоденника, хоча постійно мала його при собі. Попри всі спроби їй ніколи не вдавалось зануритися в забуття – надто сильно і болісно той відрізок її життя вразив серце та саме єство. І біля озерця поряд табору, тримаючи в одній руці ніжні проліски, пані Скриль-Капеловська обережно торкнулась грубої обкладинки свого щоденника.

Сьогодні вона мала все згадати знову…

І ми також поринемо в сторінки її життя, читаючи цю цікаву книгу.