Музеї Гайсинщини – обереги вічності

«… Стоять музеї – пам’ятники слави
на рубежі віків, тисячоліть»
Н.Гаврилюк

     Гайсинський край, що знаходиться на перехресті Київщини, Черкащини і Поділля, залишив помітний слід в історії та культурі України. Місто Гайсин – одне з міст країни з унікальною історико-культурною спадщиною.

        Історія краю – це життя й діяльність багатьох поколінь його мешканців. Саме тому, щоб дати вічність минулому, щоб зберегти передану нам віками історичну спадщину, діють музейні заклади. В їх фондах та експозиціях знаходяться та зберігаються пам’ятки матеріальної та духовної культури. Гайсин та Гайсинський район теж не залишаються осторонь цієї справи – тут продовжують зберігати свою історичну пам’ять і традиції.

    Представляємо Вашій увазі розповіді про музеї та фотографії експозицій музеїв Гайсина та Гайсинщини.

Музей фольклору Гната Трохимовича Танцюри

Культурно-освітнім осередком з вивчення та пропаганди усної народної творчості, народознавства, пісенного багатства Гайсинщини – є музей-садиба видатного фольклориста і етнографа України, педагога Гната Трохимовича Танцюри, знаходиться він в м. Гайсин, вулиця Гагаріна 3/3.

Про гарячу любов наших сучасників до цього знатного фольклориста, вшанування його пам’яті свідчить той факт, що 10 березня 1990 року було урочисто відкрито музей – садибу, з тих пір до неї не заростає стежка.

Робота зі створення меморіального музею в будинку, де Г.Т.Танцюра жив і працював з 1944 до останніх днів свого життя, розпочалась після смерті фольклориста в 1962 році.

12 березня 1964 року на будинку, де жив Гнат Танцюра, було відкрито меморіальну дошку.

Рішенням обласної ради №313 від 10 червня 1971 року будинок, де жив Л.Т.Танцюра – викладач української мови, збирач народних перлин занесений до списку пам’яток історії місцевого значення. А сам будинок був збудований місцевими майстрами в кінці ХІХ століття.

3 листопада 1967 року в приміщенні районного Будинку культури відкрито музейну кімнату Г.Т.Танцюри.

В підготовці до відкриття музею брали активну участь дружина Г.Т.Танцюри Тамара Іванівна; професор, голова обласного товариства по охороні пам’ятників історії і культури В.М.Борщевський; доцент кафедри української літератури Вінницького педінституту ім.М.Островського, доктор філологічних наук А.П.Коржупова; відповідальний секретар обласного товариства по охороні пам’ятників історії і культури І.Г.Паламар; науковий працівник Вінницького музею М.М.Коцюбинського О.С.Волохатик.

Всі ці зусилля увінчались відкриттям музею-садиби Г.Т.Танцюри.

Нині в експозиції музею більше 4-х тисяч музейних предметів.

Основою експедиції є записані Танцюрою Г.Т. численні зразки народної творчості – найважливіша та найцінніша частина його спадку, рукописи праць, документи, спогади про Танцюру Г.Т., надруковані твори, епістолярна спадщина – листи колишніх учнів, різних друзів, земляків, вчених – фольклористів ІМФЕ АН УРСР, особисті речі, подарунки видатному фольклористу.

Початок експозиції розповідає про дитячі та юнацькі роки Танцюри Г.Т. Тут представлені експонати, що висвітлюють періоди навчання в церковно-приходській, Зятківецькій трудовій семилітній школах, педагогічних курсах в Гайсині, навчання у Вінницькому інституті соціального виховання.

Продовжує розділ про вчительську та збирацьку роботу. Тут розповідається про вчителювання в селі Зятківцях, Дашівському дитячому будинку, в селі Клебань Тульчинського району та СШ №4. Освоєння Танцюрою Г.Т. музичної грамоти.

Центральне місце у фольклорній спадщині Танцюри Гната Трохимовича займають записи від Явдохи Зуїхи. На основі зібраних пісень від народної співачки світ побачила книга «Пісні Явдохи Зуїхи». Ці дослідження і пісенна монографія села Зятковець стали основою третього розділу музейної експозиції.

Привертає увагу і розділ меморіальної кімнати Г.Т.Танцюри, де розміщені речі фольклориста, як при житті Танцюри Г.Т.

У розділі «Видавнича діяльність Танцюри Г.Т.» представлені прижиттєві видання. Літературна спадщина відомого фольклориста і етнографа.

Танцюра Г.Т. співпрацював з науковими працівниками Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, брав участь у Республіканській нараді збирачів усної народної творчості. Про багатогранну діяльність і розмаїття таланту видатного фольклориста висвітлюється в наступному розділі експозиції.

Великий розділ музею розповідає про вшанування пам’яті Танцюри Г.Т. Адже ім’я славетного фольклориста, етнографа, педагога присвоєно Зятковецькій середній школі. У місті Гайсині на будинку, де проживав ентузіаст, на школі №4, де вчителював Г.Танцюра встановлено меморіальні дошки, відкрито музей. На Вінниччині започатковано огляд-конкурс народної пісні на приз Гната Танцюри, який став уже Всеукраїнським.

Завершує експозицію розділ «Фольклористи Вінниччини», що знайомить із збирачами усної народної творчості Поділля, які зберегли для нащадків унікальні матеріали духовної культури народу, внесли вагомий внесок у науку, національну скарбницю культури.

В музеї-садибі фольклориста проводять заняття з народознавства та літератури вчителі. Часті відвідувачі музею – студенти, учнівська молодь, військовослужбовці, гості міста.

Музей фольклору – активний учасник Всеукраїнських фестивалів–конкурсів автентичних колективів та обласних конкурсів фольклору на приз Гната Танцюри.

Музей фольклору запрошує Вас
з 8.00 до 16.00 год.

за адресою: м. Гайсин, вул. Гагаріна, 3/3.
Вихідні дні – неділя,понеділок.

Музей гончарного мистецтва (музей садиба-братів Герасименків)

Яскраву сторінку гончарного промислу не тільки Гайсинщини, а й усього Поділля відображено в музеї гончарного мистецтва в с. Новоселівка – у садибі двох відомих майстрів Якова та Якима Герасименків.

Було відкрито музей-садибу братів Герасименків в 1988 році у хаті, де жив Яким Герасименко. Рішенням Вінницької обласної ради №66 від 5 жовтня 1995 року будинок майстрів було віднесено до переліку пам’яток історії місцевого значення. Оселю було збудовано місцевими майстрами в 1939 році.

Спочатку для відкриття музею було зібрано 300 експонатів силами працівників культури, школи, просто люди приносили, щоб зберегти пам’ять про тих людей, які прославили свій рідний край.

В музеї знаходяться гончарні роботи: миски, друшляки, тарілки, глечики, гладущики, вази для вареників, поставці, куманці, баклаги, баньки, горшки, макітри, свистульки, різні статуетки, фігурки, а також побутові речі ХІХ-ХХ століття: рушники домоткані, доріжки, рядна, жіночі та чоловічі вишивані сорочки, дерев’яні речі і т.д. Основу колекції музею складає доробок братів Герасименків, М. Бабака, Ф. Міщенко, Т. Шпак. Тепер в музеї більше 880 речей.

Експозиція розташована у двох приміщеннях: світлиці і кухні меморіального будинку. Колекцію гончарних виробів майстрів бубнівської кераміки розміщено у світлиці. В кухні розташована піч, розписана орнаментом характерним для бубнівської кераміки. Тут знаходяться колекції одягу, рушників та предмети побуту селян.

Музей занесено в довідник «Музеї України», також він увійшов до списку об’єктів, віднесених до номінації «Перлини Поділля».

Декілька раз на базі музею гончарства проходили творчі Всеукраїнські симпозіуми-практикуми з народного гончарства, обласні фестивалі “Освячені горном”

Музей гончарного мистецтва запрошує всіх бажаючих відвідати цю перлинку нашого краю. Знаходиться музей в садибі братів Герасименків в мальовничому с.Новоселівка Гайсинського району.

Години роботи – з 10.00 до 18.00 год.
Вихідні дні – понеділок, вівторок.

Ми раді зустрічі з Вами!

Музей Василя Стуса.

Сьогодні ім’я Василя Семеновича Стуса – Героя України, лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, українського поета, правозахисника відоме всьому світу. І в нас, його малій батьківщині, в селі Рахнівка відкрито унікальний музей В. Стуса, що по праву носить звання «народного».

У музеї представлені ксерокопії листів Василя Стуса з місць заслання, сімейні фотографії, студентські конспекти, численні документи: рішення судових колегій; постанова про виселення засудженого поета в штрафний ізолятор; копії різних довідок і інше. Крім того, у музеї знаходяться особисті речі Василя Стуса: осіннє півпальто, виконане в нетрадиційному українському стилі; записні книжки, олівці, ручки.

Відвідують музей односельці, молодь, діти, гості з районного та обласного центрів, всієї України. Експонати музею знайомлять відвідувачів з життєвим та творчим шляхом цієї видатної людини. Знаковою подією по увіковіченню пам’яті нашого земляка Василя Стуса стало відкриття пам’ятного знаку «Стусова криниця». Екскурсія в музей розпочинається саме від цього пам’ятника. Очолює музей ентузіаст цієї справи, знавець творчості Василя Стуса Д.М. Омелянчук.

Знаходиться музей на батьківщині Василя Стуса в с.Рахнівка Гайсинської громади.

Музей запрошує Вас
з 10.00 до 16.00 год.
Вихідні дні – субота, неділя.

Краєзнавчий музей Гайсинщини.

 Краєзнавчий музей Гайсинщини сьогодні – не тільки храм історико-культурного надбання Гайсинщини, а й живий організм, якому притаманні рух, пошук, творча енергія. Краєзнавчий музей є орієнтиром і своєрідним об’єднувальним чинником історичного, літературного та мистецького процесу в регіоні. Він розташований в колишньому будинку директора чоловічої гімназії – пам’ятнику архітектури початку ХХ століття.

Створений музей у 1995 році з ініціативи Гайсинської районної організації ветеранів війни в іноземних державах. Початком колекції стали особисті речі воїнів – інтернаціоналістів Гайсинщини.

Фонди музею нараховують більше трьох тисяч предметів, його відвідують понад 6 тис. відвідувачів щорічно.

У краєзнавчому музеї зберігаються предмети матеріальної і духовної культури як минулого нашого краю, так і його сьогодення.

Основу колекції складають зразки зброї часів Другої Світової війни, військового одягу другої половини ХХ століття. Тут можна побачити також народну бубнівську кераміку та інші твори декоративно – ужиткового мистецтва, ікони ХУІІІ-ХХ ст., предмети міського і сільського побуту ХІХ-ХХ ст.

Експозиція має виставкових характер та розповідає про природу, етнографію краю, археологічні пам’ятки на території району, традиційні заняття, ремесла та промисли, усну народну творчість та традиції Гайсинщини, широко представлене сакральне мистецтво. Висвітлюється участь населення краю у національно-визвольному русі ХУІ-ХУІІ ст., визвольний рух на Гайсинщині ХУІІІ-ХІХ ст., край у роки національно-визвольних змагань початку ХХ ст., у період голодоморів, політичних репресій, визволення Гайсинщини від фашистських загарбників, а також і період сучасної історії – участь гайсинчан у Майдані гідності та захисті Незалежності України у зоні АТО.

Музей знаходиться в приміщенні колишньої чоловічої гімназії в м. Гайсин вул. 1 Травня, 52.
Ми раді зустріти Вас щоденно, крім суботи і неділі,
з 9.00 до 17.00 год.
Перерва з 12.00  до 13.00 год.
Ласкаво запрошуємо!

Музей історії села Краснопілки

Музей розпочав своє функціонування 7 листопада 1977 року. Його організатором про праву вважається Никифір Терентійович Громовий – Почесний громадянин с. Краснопілки. Експозиція краснопільського музею містить відомості про історичні, етнографічні, природничі особливості села від найдавніших часів до сучасності.
Створення музею почалось з простого випадку: сільська Рада зібрала фотографії полеглих односельчан в роки Другої Світової війни, виготовила портрети і вхопилась за голову – що з ними робити. Куди подіти? Їх переносили з одного стола на інший, з однієї кімнати в другу. Про це почув учитель-пенсіонер Громовий Никифір Тереньович і порадив створити музей.

Громовий обійшов село, опитав чимало старожилів про давнє минуле, зібрав старовинні меблі, інструменти, кераміку, фотографії людей, що відзначились активністю. Люди здали старовинну одежу, полотно. Все це, включаючи ткацький верстат, скриню, лави, дерев’яне ліжко, люди здавали безплатно.

Для складання історії села Никифір Тереньович відвідав окружні музеї: Уманський, Вінницький, Кам’янець-Подільський. Знайшов там старовинні записи і на основі цього, включаючи розповіді старожилів села, склав історію. Туди ж добавлено і фотографії односельчан, про яких ведеться мова в історії.

Велику участь у створенні музею взяла учителька Решетник Антоніна Максимівна, очоливши юних слідопитів, які встановили імена багатьох полеглих в бою за Краснопілку пограничників, розшукала адреси їх рідних адреси тих, що залишились живими, організувала зустрічі з ними та провела кілька цінних екскурсій зі слідопитами, зокрема на границю з Румунією. Значну роботу провів і голова сільської Ради Мушенко Микола Семенович – допомагав у придбанні матеріалів та зборі експонатів, серед яких надзвичайно цінним є останній у селі ткацький верстат.

Спільними зусиллями було зібрано величезну кількість експонатів для трьох відділів музею: побут наших предків, кімната Бойової Слави, «Село і його люди»,численні полиці, стелажі, створили цілісність експозицій цих відділів.

За значні заслуги у справі розвитку культури на селі, багаторічну і плідну роботу по керівництву численними колективами художньої самодіяльності, особливо драмі, організацію сільського музею Н.Т.Громовому присвоєно звання «Почесного громадянина села».

Щороку музей історії села займається науково-дослідною роботою. Збирав спогади про голодомор 1932-1933 рр. та списки померлих у ті роки. За підтримки сільської ради була випущена «Книга пам’яті» с.Краснопілки, в яку увійшли спогади очевидців та списки померлих. Також було зібрано більш детальну інформацію про Героя Радянського Союзу Чуту Дементія Омеляновича – героя Другої Світової війни. Займався музей пошуками рідних загиблого в полоні у 1944 році в Норвегії краснопільчанина Приступи Петра Трохимовича. Поповнився музей новими експонатами, зібраними у населення села.

З експонатів музею дізнаємось про розвиток села, його культуру, революційний, військовий дух, побут краспонільчан в мирний час.

За роки існування музею його відвідало десятки тисяч відвідувачів, серед них – далекі делегації: араби, поляки, німці, росіяни, а також студенти, військовослужбовці, школярі, жителі села і навколишніх сіл.
При музеї створено і успішно працює клуб «Вишиванка».

Музей історії села Краснопілки запрошує відвідувачів
з 10.00 до 19.00 год.
Перерва з 15.00 до 17.00 год.
Вихідний день – понеділок.

Музей ветеранів війни в Афганістані.

Гайсинський музей ветеранів війни в Афганістані був створений і відкритий до 10—ї річниці виводу Радянських військ з території Афганістану 13 лютого 1999 року. Перший у Вінниччині, один з перших в Україні, його було створено з ініціативи ради районної спілки ветеранів Афганістану руками і коштами самих воїнів-інтернаціоналістів за сприяння районної ради.

Кожен музейний експонат, стенд – то своєрідна дань воїнам-землякам: загиблим, померлим і живим. За роки неоголошеної майже 10-літньої війни більше 300-х гайсинчан пройшли через справжнє пекло. Для увічнення їх пам’яті і було створено цей музей. Екскурсантам представлені матеріали про саму війну, особисті дані, листи, нагороди, секретні військові карти, фото, зброя. В усіх цих речах і досі відчувається біль і жахіття афганської війни. Тут лунають розповіді про мужність, відданість державі і народу, про саму країну, де довелось воювати, про її населення, звичаї та історію. Сам музей постійно поповнюється новими експонатами завдяки воїнам-афганцям.

25 вересня 2002 року музеєві було присвоєно звання «народний» за патріотичне виховання молоді та велику проведену роботу.

На сьогодні музей відвідали біля 50 тис чоловік. Серед них учасники бойових дій з інших районів та областей, військовослужбовці, молодь Гайсинщини, школярі, екскурсанти з різних куточків світу.

Запрошуємо і чекаємо на Вас
з 9.00 до 18.00 год.
Обідня перерва з 13.00 до 14.00 год.
Вихідні дні – неділя, понеділок.
Адреса: м.Гайсин, вул. Травня, 71

Музей «Пам’ять Чорнобиля».

Районний народний музей «Пам’ять Чорнобиля» бере свій початок з 2000-го року, коли на базі невеликого приміщення, кімнати в 10 м2, котра була виділена районній громадській організації «Союз Чорнобиль» в Будинку школяра, почався збір та виставлення на стендах матеріалів та інформації про чорнобильців району, про померлих ліквідаторів, дані про радіологічну ситуацію в Україні, на Вінниччині, в Гайсинському районі. Кількість матеріалів збільшувалась, а виставкової площі було замало.

Більшість матеріалів зберігались в запасниках. Гостро постало питання про розширення приміщення. В 2005 році, після неодноразових звернень правління районної громадської організації «Союз Чорнобиль», було прийняте рішення 16-ою сесією районної ради 4 скликання від 26.07.2005 року про виділення в Будинку школяра приміщення для створення кімнати-музею «Чорнобиль» та для діяльності районної громадської організації «Союз Чорнобиль». Був проведений ремонт приміщення та в одну з кімнат перенесені матеріали, стенди та музейні експонати і 26 квітня 2006 року, до 20-ої річниці Чорнобильської катастрофи, музей був відкритий і почав плідно працювати, як районний музей «Пам’ять Чорнобиля». Музейна експозиція складається з чотирьох розділів на стінах кімнати:

- «Герої Чорнобиля»;
– «Дзвони Чорнобиля»;
– «України Чорнобильський біль»;
– «На захисті інтересів чорнобильців».

На окремих стендах та оглядовому столі знаходяться інформативні матеріали про учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, евакуйованих та переселених, прилади для замірів забруднення територій, продуктів харчування, особисті дозиметри-накопичувачі.

На окремому столі представлено інформацію в «Книзі слави» про відзначення державними та організаційними нагородами як чорнобильців, так і гайсинчан, не байдужих до чорнобильських проблем.

В окремих альбомах зібрані фотоматеріали про відкриття музею та Пам’ятного Знаку в Сквері Слави, про життя та діяльність районної громадської організації «Союз Чорнобиль», інформативний збірник «Ми пишемо – про нас пишуть», де зібрані матеріали з засобів масової інформації, періодичних видань про чорнобильців району.

Окремо знаходиться альбом «Книга пам’ятних Чорнобильських Знаків Вінниччини», в якому зібрані фото Пам’ятних Знаків області. В залі представлено комплекс одягу працівника АЕС та комплекс одягу і приладів радіолога – дозиметриста.

Музей відвідують учні міських та сільських шкіл, студенти медичного коледжу, військовослужбовці, жителі та гості міста і сіл району. Для них проводяться тематичні екскурсії на тему «Чорнобильська катастрофа. Причини і наслідки», організовуються масові заходи до 26 квітня – Дня Скорботи, Дня Чорнобильської катастрофи та до 14 грудня – Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: зустрічі з учасниками ліквідації, з евакуйованими та переселеними, сім’ями померлих, чорнобильськими дітьми.
Окрему експозицію складають книги про Чорнобильську катастрофу, про її причини, наслідки. Також книги, написані учасниками тих подій та подаровані музею, а також книги, автори котрих були відвідувачами музею.

Експозиція музею не залишає байдужими ні молодь, ні учасників ліквідації, ні переселенців, ні жителів та гостей міста і району. За збереження історичної пам’яті, активну роботу в 2008 році музею «Пам’ять Чорнобиля» присвоєно високе звання «народного».

Запрошуємо і чекаємо на Вас за адресою:
м. Гайсин, вул. 1 Травня, 69
з 10.00 год. до 14.00 год.
Вихідні дні – субота, неділя
Ми раді вітати Вас!

Музей АТО

Громадська організація  «Спілка учасників бойових дій АТО Гайсина і Гайсинського району», ставлячи собі за ціль увіковічення пам’яті про безсмертний подвиг земляків – гайсинчан, що брали участь в АТО, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України і  тих, які загинули, виконуючи свій святий обов’язок  ініціювала створення  меморіального комплексу «Парку пам’яті і  Слави і Алеї Слави героїв – учасників АТО»,  а також музею, присвяченого героям АТО. При взаєморозумінні, допомозі, всебічній підтримці та тісній співпраці   Гайсинської районної державної адміністрації,  Гайсинської районної ради,  Гайсинської міської ради, депутатського корпусу, відділу культури і туризму РДА було відкрито меморіальний комплекс і «Музей АТО».

Головна мета створення музейної експозиції – відображення мужності й відваги жителів міста та району під час російської агресії, патріотичне виховання молоді, пробудження національної свідомості дорослого населення через увіковічення пам’яті, шани, поваги про загиблих земляків. Заради створення музею проводилась кропітка дослідницька робота. Для цього працювала велика робоча група, до якої увійшли учасники АТО, волонтери, музейні працівники, художники, дизайнери.

Музей створено при фінансовій підтримці райдержадміністрації, ГО «Спілки учасників  бойових дій АТО Гайсина і Гайсинського району», народного депутата України М.І.Кучера, за добровільні внески небайдужих громадян, волонтерів, підприємців, фермерів.

Музейна експозиція представлена на стендах-розділах :

• Революція гідності;
• Захоплення Криму російськими військами;
• Символіка України;
• Символіка громадської організації;
• Війна в Україні;
• Гайсинчани – учасники війни;
• Вони загинули за Батьківщину.

У музейній колекції  представлені біля  600 різних експонатів: фотографії захисників, волонтерів, особисті речі загиблих й живих героїв, військова форма ЗСУ, форма прикордонника, форма внутрішніх військ,  бронежилети, комплекти одягу, різні захисні шоломи, маскувальні сітки, взуття військове різного типу, ящики від боєприпасів, артилерійські гільзи, осколки мін, прапори військових частин та добровольчих підрозділів, медичні препарати, які використовувались в зоні АТО, шеврони різних військ, військові карти, засоби зв’язку, трофеї та багато іншого. Особливо цінний предмет – перший прапор Донецького аеропорту з автографами його захисників.

В центрі експозиції  велика конструкція  під накриттям – макет зруйнованого Донецького аеропорту, який став символом незламності та мужності українських захисників.

14 грудня 2018 року рішенням колегії управління культури і мистецтв  «Музею АТО»  присвоєно звання «народний».

Музей розміщено в двох кімнатах площею 39 кв.м. і 6,5 кв.м.

Графік роботи музею:

• з 8.00 до 17.00 год.
• вихідний день – субота, неділя.