Краснопільська бібліотека-філія
Пам’ятники історії.
Схиляємо голову низько,
Щоб шану героям віддать,
На вічних постах стоять обеліски,
В полях обеліски стоять.
Бувають події, вельми значні для свого часу, які після десятиліть стираються з пам’яті людей і стають надбанням архівних сховищ. Але є події, значення яких не тьмяніє від невблаганного бігу часу. Навпаки …
Кожне минуле десятиліття зі зростаючою силою підкреслює їх велич, їх визначальну роль в світовій історії. До таких подій належить перемога українського народу у німецько-радянській війні. Пам’ять про ці події непідвладна часу – дбайливо зберігається та передається з покоління в покоління, вона переживає століття.
Мільйони життів віддала Україна, і Вінниччина в тому числі, на фронтах Другої Світової війни.. Але вистояв слов’янський народ… Вистояв. Переміг. Але якою ціною? Жодна країна Європи не знала подібних лихоліть. Горіли хати, горіли села. Руїнами ставали міста. Розгромлені фабрики і заводи, занедбані ниви. Від вибухів снарядів і бомб стогнала земля, здригалося повітря, вода зникала із колодязів. Але непоправна втрата – загибель людей. Уже в перший рік війни більше 10 млн. громадян України найшли вічний спокій в рідній землі, тій самій землі, яка довго і щедро годувала їх. Вигодувала і покірно дала притулок, вже на віки вічні. І всім, і кожному присвоїла високе звання – Переможець!
Пам’ять про минуле … Пам’ять … Пам’ять не нейтральна, не пасивна. Вона вчить і закликає, переконує і застерігає, дає сили і вселяє віру.
Пам’ятайте … Пам’ять … Пам’ятники …
Ці кам’яні статуї не дають нам забувати про те горе, яке спіткало нашу країну в 1941- 1945 роках. Тисячі пам’ятників в нашій країні і за кордоном залишила нам війна. Немало їх і на Гайсинщині. Тут зібрані матеріали про пам’ятники, присвячені нашим землякам, які загинули звільняючи наш край в роки Другої Світової війни.
м. Гайсин. Пам’ятник борцям за волю України
1433 радянських воїнів залишилися лежати в 65 індивідуальних і 32 братських могилах на території нашої громади і тисячі гайсинчан поклали своє життя на вівтар Перемоги.
На честь визволителів в м.Гайсині було споруджено меморіальний комплекс, який увіковічує пам’ять загиблих гайсинчан, що брали участь у визволенні України від німецько-фашистських загарбників. Він знаходиться в центрі Гайсина, у сквері Преси. Споруджений обеліск у 1969 році. Внизу вічний вогонь. По обидві сторони і позаду 55 меморіальних плит з іменами загиблих гайсинчан. Проведено реконструкцію памятника, прилеглу територію викладено тротуарною плиткою.
м. Гайсин. Братська могила партизан і підпільників
Окупанти захопили Гайсин 25 липня 1941 року, створили в Гайсині пересильний табір для військовополонених, знищували підприємства, житлові будинки, грабували.
І мирний народ піднявся на боротьбу проти поневолювачів. Були створені підпільні організації і партизанські загони, члени яких вели активну боротьбу проти окупантів.
В парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького на братській могилі партизан і підпільників встановлено пам’ятник в образі «Скорботної матері». На постаменті скульптура жінки, яка присіла і оплакує загиблих на війні. Біля нього розміщено братські могили загиблих партизан і підпільників в роки німецько-радянської війни. Споруджено пам’ятник Київським художнім фондом.
м. Гайсин. Братська могила 350 воїнів, загиблих при обороні та звільненні міста Гайсина.
Довгоочікуване визволення Гайсина від німецьких окупантів розпочалося вночі 14 березня 1944 року, коли бійці батальйону Г.К. Козлова підійшли до міста і захопили перші будинки. Далі просувались вулицями К.Маркса і 1 Травня, щоб вийти до мосту через річку біля спиртзаводу. Біля залізничного вокзалу був запеклий бій. Гітлерівці кілька разів контратакували, та все ж відійшли, не витримавши наступу бійців 232-ї дивізії.
Вічний спокій знайшли 350 загиблих воїнів в братській могилі в міському парку культури і відпочинку. На постаменті скульптура воїна в повний зріст без головного убору. В правій руці тримає лавровий вінок, увитий стрічкою. Біля постаменту плита з викарбуваними іменами воїнів. Споруджено пам’ятник Київським художнім фондом. В 2018 році добавлено плити з іменами загиблих воїнів.
м. Гайсин. Братська могила жертв фашизму 1941-1945 рр. Урочище «Белендіївка»
За час свого панування фашисти розстріляли, закопали живими, повішали, спалили на вогні і закатували більше 10 тисяч чоловік.
Розстріли мирних громадян фашистські варвари проводили за містом в урочищі під назвою «Белендіївка».
6 листопада 1978 року тут відкрито меморіал у пам’ять про загиблих під час фашистської окупації району. Біля братської могили встановлено сім плат. На першій викарбувані слова «Вічна слава партизанам і підпільникам – мужнім синам і дочкам Вітчизни, закатованим німецько-фашистськими окупантами в роки німецько-радянської війни 1941-1945 рр.». А на інших – прізвища загиблих із Гайсина, сіл Михайлівки, Куни, Тимара, Шури-Мітлинецької, Ярмолинець… Так, тут поховані й ті, які не хотіли миритися з новим німецьким порядком, боролись в підпіллі, партизанських загонах. Автор пам’ятника – скульптор Левицький.
м. Гайсин. Братське кладовище воїнів, 1944
Загиблих і померлих воїнів в роки війни похоронили на міському кладовищі за містом. Тут знаходиться 58 могил. Посередині кладовища пам’ятник у вигляді чоловіка і жінки покритий бронзою. На пам’ятнику меморіальна дошка з написом на російській мові: «Братское кладбище воинов советской армии умерших от ран в Великой Отечественной войне 1941- 1945, отстоявшим родную землю от фашистського нашествия. Вечная слава!» Внизу плита із встановленими імена воїнів. В переліку 12 імен.
с. Адамівка. Братська могила 10 воїнів загиблих при обороні та звільнені села.
З перших днів німецько-радянської війни проходили важкі оборонні бої, не оминули вони і Адамівку. З перших днів війни чоловіки пішли на фронт. 34 односельчани полягли смертю хоробрих. 55 – повернулись у рідні домівки. При обороні села в липні та при звільненні його в 1944 року загинуло 10 бійців. Вони було похоронені на місці боїв. В 1957 році за розпорядженням райвійськкомату було проведено перепоховання в центр села і встановлено пам’ятник на братській могилі. Скульптура воїна з автоматом у лівій руці.
З обох сторін оштукатурені постаменти, на яких вибиті імена загиблих односельчан. Прилегла територія викладена тротуарною плиткою
с. Басаличівка. Пам’ятник воїнам – односельчанам, які загинули в роки німецько-радянської війни.
24 липня 1941 року гітлерівські загарбники захопили село. Жителі села не корились ворогу. Брали активну участь у підпільному і партизанському рухові.
14 березня 1944 року частини 232 дивізії визволили село від фашистів. Дорогою ціною заплатили жителі села за своє визволення. 57 жителів Басаличівки загинули на фронтах німецько-радянської війни.
На території села в 1967 році споруджено пам’ятник загиблим воїнам Другої Світової війни.
На постаменті скульптура воїна в повний зріст без головного убору, з каскою в руках, в скорботі схилив голову перед побратимами. Є дві плити з викарбуваними іменами односельчан. В 2018 році проведено реконструкцію памятника. Прилеглу територію викладено тротуарною плиткою.
с. Бондури. Пам’ятник 136 воїнам-односельчанам, загиблих на фронтах німецько-радянської війни 1941-1945 рр.
В час тимчасової німецько – фашистської окупації, яка тривала 2 роки і сім місяців, було зруйновано господарство села. Населення села попало під жорстокий фашистський гнів.
13 березня 1944 року село було звільнене бійцями 133-ї стрілецької дивізії від німецько-фашистської окупації. Загинуло на фронтах німецько-радянської війни 136 жителів села. В честь загиблих в 1984 році споруджений пам’ятник воїнам-односельчанам, який було відкрито 9 Травня.
Біля пам’ятника меморіальні плити, на яких викарбувані імені 136 загиблих воїнів-односельчан.
с. Бубнівка. Пам’ятник 168 воїнам – односельчанам, загиблих на фронтах німецько-радянської війни.
Напад фашистських загарбників на нашу Батьківщину в 1941 році перервав мирну працю сельчан.
Багато бубнівчан йшли захищати Вітчизну. 168 воїнів загинули на фронтах. Війна завжди жорстока. Було забрано в Німеччину на роботу 89 чоловік, багато хто з них не повернувся додому.
Територія с. Бубнівки була звільнена частинами 42 гвардійської стрілецької дивізії 40 –ї армії 13 березня 1944 р.
В 1987 році в честь загиблих бубнівчан побудовано комплекс. Зліва пам’ятник – скульптура матері,опущена на коліна. Біля скульптури сім мармурових плит з іменами загиблих. В 2017 році споруджено памятник односельчанам загиблим в зоні проведення АТО.
с. Губник. Братська могила 88 загиблим воїнам і пам’ятник 199 – воїнам односельчанам, загиблим на фронтах німецько-радянської війни.
Жителі села пережили різні етапи історії. Однією з найважчих була окупація населеного пункту фашистами. Наближалась довгоочікувана весна визволення.
На початку березня 1944 року почався наступ радянських військ в сторону с. Губника. При звільнені села загинуло 140 чоловік. Відомі 88 прізвищ загиблих, 53 прізвища невідомі.
В роки німецько-радянської війни загинуло 266 воїнів односельчан. Імена всіх загиблих викарбовані на меморіальних плитах, які встановлені на братській могилі і біля пам’ятника воїнам-односельчанам. Пам’ятник відкритий в 1971 році.
Пам’ятник являє собою «Солдат, дитина, в скорботі жінка і лавровий вінок»
Позаду 11 меморіальних плит з імена загиблих. Прилеглу територію викладено тротуарною плиткою.
с. Жерденівка. Братська могила 39 воїнів, загиблих при обороні та звільненні села.
На фронти німецько-радянської війни пішло 395 жителів села, з них 84 загинуло..
Звільнене село було 12 березня 1944 року бійцями 42-ї стрілецької дивізії 40-ї армії.
В знак шани в селі споруджено братську могилу радянських воїнів, загиблих при обороні і звільненні села, яка розташована в центрі села на вул. Центральній. Пам’ятник побудований в 1982 році. Пам’ятник в образі солдата зі зброєю в руках, вдивляється в далечінь, поряд згорьована матір. Зліва на бетонному постаменті розміщено 10 меморіальних плит, на яких викарбовано імена загиблих односельчан. Проведено реконструкцію памятника. Підніжжя памятника і прилеглу територію викладено тротуарною плиткою.
c. Зятківці. Пам’ятник 239 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах німецько-радянської війни 1941-1945 рр.
Одним з найтрагічніших періодів в історії села була війна з німецько-фашистськими окупантами. В середині липня 1941 року в село Зятківці увірвались фашисти. Окупація тривала довгих три роки.
В роки війни в боях німецько-фашистськими загарбниками брали участь 917 зятківчан, з них 244 чол. удостоєні високих урядових нагород. В роки війни загинуло 246 чол, пропали безвісти 68 чол, вигнано в рабство до Німеччини 136 юнаків і дівчат.
13 березня 1944 року війська 42-ї стрілецької дивізії 40-ї армії звільнили Зятківці. Загиблим в роки німецько-радянської війни воїнам – односельчанам в 1971 році за рішенням загальних зборів громадян села було встановлено Обеліск пірамідальної форми.
с. Зятківці. Братська могила 25 воїнів загиблих при обороні та звільнені села
Ще один пам’ятник в Зятківцях на честь визволителів у сквері на території Зятковецької амбулаторії біля братської могили, в якій поховані 64 воїна і партизанів загиблих у роки німецько-радянської війни. Пам’ятник побудований у 1955 році за рішенням загальних зборів села. Пам’ятник – скульптура солдата та жінки, що присіла у скорботі. На постаменті плита з іменами загиблих. Виготовлений в м. Одесі в художній майстерні. Проведено реконструкцію памятника. Підніжжя памятника і прилегла територія викладені тротуарною плиткою. Огорожено могилу стовпцями і металевими цепами.
с. Карбівка. Пам’ятник і парк пам’яті односельцям, які загинули в роки німецько-радянської війни
В період тимчасової німецько-фашистської окупації село зазнало великих збитків. На фронтах німецько-радянської війни бились 243 посланці села, 95 з них було удостоєно урядових нагород. 115 односельчан загинули на фронтах війни. В знак пам’яті воїнів-односельчан було встановлено пам’ятник і висаджено парк пам’яті. Пам’ятник у вигляді жінки, яка підтримує пораненого солдата, висаджено парк – біля кожного дерева стоять 115 обелісків загиблим односельцям з табличкою і фотографією.
с. Кисляк. Братська могила 12 воїнів загиблих при обороні
та звільнені села
Друга Світова війна почалась. На полі під Кисляком загинули 12 воїнів. Багато життів жителів с.Кисляка забрала війна. 55 із них загинули смертю хоробрих на фронтах Другої світової війни. Вранці 13 березня бійцями 797-й стрілецький полку 232 стрілецької дивізії 40-ї армії село було звільнено.
В знак пам’яті і шани споруджено братську могилу загиблим. На постаменті скульптура солдата, який схилився на одне коліно і тримає прапор. Встановлено 2 меморіальних плити, на яких викарбовано імена загиблих односельчан.
с. Кіблич. Братська могила 47 радянських воїнів загиблих при обороні та звільнені села і пам’ятник 162 воїнам – односельчанам, загиблим на фронтах німецько-радянської війни.
28 липня 1941 року місцевість була окупована фашистськими військами.
У роки тимчасової фашистської окупації в селі діяла група опору. Із фронту не вернулося 162 кіблицьких чоловіків.
12 березня 1944 року бійцями 163-ї стрілецької дивізії 40-ї армії Кіблич було звільнено.
В честь загиблих в 1957 році біля сільського Будинку культури по вул. Миру споруджено пам’ятник.
Скульптура воїна в повний зріст без головного убору, з автоматом в руках. Справа і зліва встановлено 6 меморіальних плит з іменами загиблих. Проведено реконтрукцію памятника, прилеглу територію викладено тротуарною плиткою, замінено огорожу.
с. Крутогорб. Пам’ятник воїнам – односельчанам, які загинули в роки німецько-радянської війни 1941 – 1945рр.
Німецькі випробовуванням для жителів села Крутогорба була німецько-радянська війна. Загалом на фронтах Другої Світової війни загинуло з Крутогорба 82 бійці.
По рішенню правління колгоспу від листопада 1981 року в селі споруджено пам’ятник. Виготовлений він місцевими майстрами. Відкритий в 1983 році.
Пам’ятник находиться в центрі села, біля сільського клубу, в невеликому парку. У формі обеліска.
с. Куна. Могила воїна, загиблого при обороні села і пам’ятник воїнам-односельчанам,загиблих на фронтах німецько-радянської війни.
22 червня 1941 розпочалась німецько-радянська війна. І вже 24 червня 230 чоловіків, батьків, синів пішли на війну з німцями. 24 липня фашисти захопили Куну і встановили окупаційний режим.
14 березня 1944 року село було звільнено.
Всього на фронтах Другої Світової війни брало участь 768 осіб з Куни, Мар’янівки та Крутогорба. Загинуло на фронті 217 чоловік і 67 пропало безвісти.
Світла пам’ять загиблих воїнів увіковічена в пам’ятнику, що споруджено в центрі села, біля його на плитах викарбувані імена жителів сіл сільської ради, які не повернулись з війни. Відкритий він 9 травня 1975 року. Автори – скульптор Петров та архітектор В.Циркун.
В 2014 році проведено реконструкцію пам’ятника. В 2021 році замінено тротуарну плитку на сходах.
с. Куна. Братська могила 2 воїнів загиблих при обороні та села
Світла пам’ять загиблих воїнів увіковічена ще на одному пам’ятнику, що споруджено на братській могилі на сільському кладовищі в 1946 році.
В 2014 році проведено реконструкцію братської могили.
с. Кущинці. Пам’ятник 183 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах німецько-радянської війни.
Настала чорна неділя 22 червня 1941 року. Прийшли фашисти і в село Кущинці. Поневолення тягнулось два роки і вісім місяців. Чоловіки пішли на фронт. 36 із них впали смертю хоробрих на фронтах Другої Світової війни.
12 березня 1944 року бійці 42 –ї гвардійської стрілецької дивізії 40-ї армії звільнили село.
На честь загиблих односельчан в 1982 році споруджено меморіальний комплекс, що знаходиться в центрі села. На постаменті скульптура воїна з автоматом у правій руці, без головного убору, зі схиленою головою. На меморіальних плити викарбувано імена загиблих односельчан. В 2021 році зроблено реконструкцію памятника.
с. Лад. Хутори. Братська могила 12 воїнів загиблих при обороні та звільнені села
Однією з найважчих сторінок в історії села була німецько-радянська війна. На фронтах за свободу і честь Вітчизни бились 382 жителі села. 137 з них були нагороджені орденами та медалями.
13 березня 163-я стрілецька дивізія 40-ї армії звільнила село.
На братській могилі загиблих при звільнені села в 1958 році було встановлено меморіал.
Пам’ятник із залізобетонну, скульптура солдата в повному рості, в зігнутій руці тримає головний убір.. Зліва стела, на ній 6 плит з імена полеглих односельчан.
В 2015 році проведено реконструкцію меморіального комплексу. В 2021 році замінено огорожу.
с. Мар’янівка. Братська могила 28 воїнів загиблих при обороні та звільнені села.
22 червня 1941 року в неділю все населення охопила страшна звістка. Окупація. Фашисти почали господарювати в селі. Ходили по дворах, з автоматів і пістолетів убивали птицю, грабували майно.
На ранок 14 березня 1944р. в село ввійшли бійці 48-стрілецького полку 38-ї дивізії. Село було звільнено.
На місці загибелі радянських воїнів в 1948 році встановлено скульптурну композицію воїна, жінки і хлопчика, які в скорботі схилили голови над братською могилою. Виготовлений пам’ятник майстрами Київського художнього фонду.
с. Мелешків. Пам’ятник 87 воїнам – односельчанам, загиблим на фронтах німецько – радянської війни.
26 липня 1941 року ворог зайняв село, незабаром в селі була створена німецька управа. За час окупації до Німеччини було відправлено біля 100 чоловік.
13 березня 1944 року воїни Другого Українського фронту визволили село від німецьких загарбників.
На честь загиблих воїнів в роки німецько-радянської війни було в центрі села було споруджено пам’ятник.
Пам’ятник являє собою гранітний обеліск з хрестом зверху. Поряд бетонні плити з іменами загиблих односельчан.
с. Рахнівка. Братська могила 32 воїнів загиблих при обороні села і могила партизана П.Я.Жука, загиблого при обороні села.
Одним із найважчих в історії села був період окупації гітлерівцями. З початком німецько-радянської війни чоловіки пішли на фронт. Жителі села брали участь у партизанському загоні, підпіллі. Один з них Жук Г.Я., брав участь у підпіллі. При звільненні села загинув. Довгоочікуване звільнення надійшло 12 березня 1944 року, коли бійці 42-ї гвардійської стрілецької дивізії 40-ї армії звільнили село.
В знак пам’яті і шани загиблих при обороні села на братській могилі споруджено пам’ятник майстрами Київського художнього фонду.
с. Семирічка. Братська могила 2 воїнів загиблих при обороні та звільнені села
Бурхливі історичні події не оминули село. Коли грянула німецько-радянська війна, 98 семирівчан пішли на фронт. Загинуло на фронтах війни 72 односельчани. На рабство було вигнано 68 чоловік, величезних збитків зазнало господарство села.
І 13 березня бійцями 133-ї стрілецької дивізії село було звільнене. Настало мирне життя. У 1980 році місцевими майстрами було встановлено обеліск на братській могилі загиблих воїнів.
с. Семирічка. Пам’ятник односельчанам, які загинули в роки німецько-радянської війни.
В честь загиблих односельчан в 2011 році побудований ще один пам’ятник. Гранітний постамент чорного кольору . Зверху орден Перемоги. Напис «Вічна слава героям». Під пам’ятником гранітна плита, на якій викарбувано імена загиблих односельчан.
с. Степашки. Братська могила 6 воїнів загиблих при обороні та звільнені села і могила Героя Радянського Союзу Жмурка І.М.
Більше 150 чоловік-односельчан с. Степашок загинули на фронтах німецько-радянської війни.
Під час оборони с.Степашки в липні 1941 р. та під час його визволення, 14 березня 1944 р військами 232 стрілецької дивізії 40-ї армії ІІ-го Українського фронту загинуло 6 радянських воїнів. Прізвища їх невідомі. Похоронені в братську могилу В 1959 році майстрами Київського художнього фонду споруджено пам’ятник. Проведено реконструкцію памятника.Прилеглу територію викладено тротуарною плиткою
с .Тарасівка. Пам’ятник 31 воїнам – односельчанам, загиблих на фронтах німецько-радянської війни.
Ввійшли фашисти в село 25 липня 1941 року. Мужньо бились на фронтах війни жителі села. В боях з ворогом загинуло 37 чоловік.
12 березня 42-а стрілецька гвардійська дивізія 40-ї армії звільнила село.
На знак вдячності і пам’яті про загиблих воїнів-односельчан в 1991 році споруджено пам’ятник. Скульптор І.В.Українчук.
Скульптура солдата зі зброєю в руках, що підтримує поранено солдата. Перед пам’ятником розміщено плити з іменами загиблих. Проведено реконструкцію памятника. Постамент памятника і прилегла територія викладено тротуарною плиткою.
с. Тарасівка Братська могила жертв фашизму.
Ще один пам’ятник на території с. Тарасівка На спорудженні відрізка траси Гайсин–Умань працювало приблизно 3500 українських та 3800 румунських євреїв з 1942 р. по 1944 р.
В таборі с.Тарасівка частину в’язнів привезли із трудового табору в Райгороду. Крім них в таборі Тарасівки працювали євреї із Умані, Христинівки, Гайсина, Немирова.
Після закінчення робіт по будівництву траси більше 600 громадян колишнього СРСР, Польщі, Румунії знищені фашистами.
Всі вони поховані в братській могилі жертв фашизму
с. Тимар. Могила розвідника В.Ю. Бондаренка, загиблого при обороні села та братська могила воїнів.
З перших днів війни на фронт пішло 398 жителів села, загинуло 84 бійці. В оточуючих лісах діяв партизанський загін під керівництвом Полиці П.М. В його лавах було 19 тимарчан.
13 березня війська 42-ї стрілецької дивізії 40-ї армії звільнили село від окупантів. Загиблих при звільненні села воїнів у1963 році перепоховали у центр села, а в 1985 році на місці обеліску встановлено пам’ятник загиблим воїнам.
На постаменті скульптура воїна, що тримає притиснутий до грудей автомат, в лівій руці лаврову гілку. По обидві сторони пам’ятника розміщено 4 мармурові плити з іменами 66 загиблих воїнів – односельчан.
с. Харпачка. Пам’ятник односельцям, які загинули в роки німецько-радянської війни.
В знак пошани загиблим односельчанам в селі було споруджено ще один пам’ятник, що являє собою зображення солдата і жінки. Напис на пам’ятнику «Вічна слава воїнам-односельчанам,які загинули в боях за нашу Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.»
На правій стороні стіни на граніті викарбувані імена загиблих воїнів-односельчан
с. Харпачка. Братська могила 7 воїнів загиблих при обороні села.
В 1941 р. в липні в село вступили німці. Понад 160 чоловік Харпачки пішли на захист рідної Вітчизни. Під час оборонних подій з німецько-фашистськими загарбниками, біля с.Харпачка, в лісі загинуло 7 
воїнів. Вони були похоронені в братську могилу.
На фронтах німецько-радянської війни всього воювало 235 жителів села. Не повернулись з полів битв 118 односельчан.
14 березня 1944 року с. Харпачка силами бійців 42-ї гвардійської стрілецької дивізії 40-ї армії було звільнено. В 1959 році було проведено перепоховання останків воїнів в центр села і на братській могилі майстрами Київського художнього фонду споруджено пам’ятник.
с. Харпачка. Пам’ятник 47 воїнам односельчанам загиблих на фронтах німецько-радянської війни.
Ще один пам’ятник на території села споруджено місцевими майстрами за рішення правління колгоспу в 1967 році . Це пам’ятник воїнам – односельцям. Чотиригранний обеліск. Виготовлений з бетону. Цоколь бетонний.
.
Чечелівка. Братська могила 49 воїнів загиблих при звільнені села від фашистських окупантів.
Грянула Друга світова війна. На фронти п ішло 312 чечелівчан. 118 односельчан не повернулись з тієї грізної війни.
12 березня 1944 року бійцями 42-ї гвардійської стрілецької дивізії 40-ї армії Чечелівка була звільнена від нацистських окупантів. При звільненні села загинуло 49 воїнів, яких було поховано в братську могилу.
В пам’ять про загиблих в 1957 році майстрами Київського художнього фонду було споруджено пам’ятник. Над могилою височіє скульптура солдата і жінки, яка присіла і скорбує по полеглих. За могилою і пам’ятником меморіальна стіна, на якій викарбувані імена загиблих односельчан.
с. Ярмолинці. Братська могила 49 воїнів і пам’ятник 90 воїнам-односельчанам, загиблих на фронтах німецько-радянської війни.
24 липня 1941 р. гітлерівські загарбники з боями захопили село. Із села було вивезено 80 чоловік.
14 березня 1944 р. частини 232-ї стрілецької дивізії 40 армії визволили село від фашистів. Дорогою ціною заплатили ярмолинчани за своє визволення. В армію було призвано по сільській раді 252 чоловіки, 109 ярмолинчан загинуло на фронтах.
В 1969 році майстрами Київського художнього фонду було встановлено пам’ятник на братській могилі 49 загиблих воїнів і 90 – воїнам односельчанам. Скульптура воїна в повний зріст. По обидва боки меморіальні плити з іменами загиблих воїнів.
Пам’ятники монументального мистецтва.
с.Кіблич. Пам’ятник Герою Радянського Союзу Касяну Андрію Пилиповичу.
Андрій Пилипович Касян народився 13 грудня 1918 року в селі Кіблич Гайсинського району. Навчався у місцевій школі. У 1939 році Андрія призвали до Червоної Армії. Андрій Пилипович став вірним захисником Вітчизни. Хоробро бився воїн – захищав Крим, стояв на смерть біля стін Волгограда, звільняв від фашистських загарбників рідну Україну. Винятковий героїзм проявив Касян і в бою за оволодіння населеним пунктом Сьомаки 09 березня 1944 року. 11 березня 1944 року форсуючи Буг біля с. Журавного Літинського району Касян загинув смертю хоробрих у цьому поєдинку. Похоронили А.П. Касяна в селі Журавному. 25 серпня 1944 року Андрію Пилиповичу Касяну посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В селі Кіблич в центрі села, біля Будинку культури встановлено пам’ятник А.П.Касяну, уродженцю села. Перед погруддям знаходиться бетонна плита, на ній напис «Герой Радянського Союзу гвардії – капітан Касян Андрія Пилипович 13.12.1919р.-11.03.1944р»
С.Степашки. Пам’ятник Героя Радянського Союзу Рудика М.М.
Микола Мартинович Рудик народився 5 грудня 1918 року в с. Степашки Гайсинського району.
Відмінно навчався в Степашській школі, закінчив Ладижинський технікум сільського господарства, а потім Сизранське танкове училище, став офіцером-танкістом. Воював М.М. Рудик на 1-му Білоруському фронті. Не раз був учасником боїв, сутичок, перемог. В одному з боїв за визволення населеного пункту Вітебської області загинув.
Похований в с. Мехівому Городківського району Вітебської області.
За відмінне виконання бойових завдань старшому лейтенанту Рудику Миколі Мартиновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Пам’ятки архітектури.
м. Гайсин. Будинок гімназії. Вул.1 Травня,50.
У вересні 1909 року чоловіча гімназія відчинила двері першим своїм учням. На той час було 7 класів та один підготовчий. Навчання було доступне лише дітям із заможних родин. Проіснувала Гайсинська класична гімназія до жовтневої революції. У 20-х роках у приміщенні гімназії розташувалася індустріально-технологічна школа. Під час німецько-радянської війни німецько-фашистські нападники влаштували в приміщенні колишньої чоловічої гімназії госпіталь для своїх поранених солдатів. У 1944 році ворожі війська відступали з міста і підпалили госпіталь разом із пораненими. 17 жовтня 1961 року школу добудували й відкрили як школу-інтернат. Тепер тут ліцей №7.
м.Гайсин. Будинок гімназії, вул.1 Травня,48.
Поряд з відкриттям чоловічої гімназії постало питання про будівництво житла для керівництва закладу. Тому в 1907 році під керівництвом інженера М.Дольберга було збудовано будинок для проживання сім’ї директора гімназії і інспектора.
Отож, у вересні 1909 року чоловіча гімназія відчинила двері першим своїм учням. Проіснувала Гайсинська класична гімназія до жовтневої революції. Під час німецько-радянської війни приміщення було частково зруйноване. Після відбудови тут розміщався військовий готель. А в 1995 році було відкрито міський краєзнавчий музей, який розмістив свої експонати в кімнатах гімназійного приміщення.
М.Гайсин. Готель «Гранд – отель», вул.1 Травня,1.
Забудівля центральної площі м.Гайсина була суттєво оновлена на початку ХХ століття. Колишній Земський банк (Гранд-0тель) – є типовим зразком українського модерну і цілком відповідає архітектурним стандартам великого міста.
В різні періоди історії в приміщенні «Гранд – отелю» розміщались і адміністрації різних гілок влади, банк «Україна», тепер адміністрація «Вінницягаз».
Згадана будівля віднесена до пам’яток архітектури міста.
М.Гайсин. Особняк початку ХХ століття по вул. Б. Хмельницького
Серед видатних пам’яток архітектури і містобудування Гайсина, що збереглись до цього часу, привертає увагу особняк лісоторговця Шпільберга. Побудована на рубежі ХІХ і ХХ століть цегляна будова з декоративним фризом і гарним аттиком нагадує маленький замок. Господар будинку Шпільберг в 1920-тих роках переселився в Ленінград, де жив його син.
Протягом більш як столітнього історичного періоду різні організації були власниками будівлі. Спочатку там розміщувалися штаби різних військових формувань.
В післявоєнний час там розмістився Гайсинський районний виконавчий комітет, а потім районний будинок піонерів. Згодом тут знаходився відділ статистики районної державної адміністрації, трудовий архів та інші організації.
М.Гайсин. Особняк. Вул.1 Травня ,69.
Унікальною пам’яткою архітектури міста Гайсина є особняк початку ХХ ст. адвоката Літваковського збудованого в стилі «модерн».
Будинок адвоката Літваковського є прикрасою міста Гайсина. В цьому будинку в певні періоди розміщались різні організації. В післявоєнний час тут розміщався гарнізонний будинок офіцерів з бібліотекою, потім будинок школярів і молоді.
с.Бубнівка. Троїцька церква
З великою любов’ю будували бубнівчани церкву. І все це без жодного гвіздка.
І ось у 1881 році в день Святої Трійці відбулося освячення храму, розпочалися у ньому служби. З тих пір храм так і називається – Свято – Троїцький. Церква набула цікавої форми. Задня її частина, в якій міститься вівтар, схожа на задню частину корабля. Розміщення церковних бань нагадує хрест.
Головний майстер Гончар А. прожив 103 роки (помер у 1926р.). Перед смертю залишив общині гроші і заповіт схоронити його біля церкви. Парафіяни так і вчинили.
Та страшні сторінки історії не обійшли стороною храм.
В період німецької окупації на території церкви були розміщені стайні для коней. Із самої церкви забрали дорогоцінні речі.
Парафіяни Свято-Троїцького храму з пошаною берегли і бережуть свою святиню. За часів незалежності України – це постійно діючий храм.
с.Кисляк. Успенська церква
Кажуть, що православна Успенська церква с. Кисляка була зведена ще у ХVII столітті. Саме «зведена», а не «збудована», бо її унікальність полягає в тому, що в ній немає жодного цвяха і тому вона є справжнім маленьким шедевром дерев’яної архітектури.
. Нинішній храм – дерев’яний, побудований в зруб із дуба в 1747 році на честь Успіння Божої Матері, трикупольний, дзвіниця при ньому була на стовпах. Іконостас – чотириярусний. У 1840 році церква розширена боковими прибудовами. У приході була народна читальна. Крім того, при місцевій церкві відкрито церковно – парафіяльну бібліотеку для видачі книг прихожанам для читання вдома.
У 2015 проведено реконструкцію святого храму.
Останні коментарі