Культурна спадщина Гайсинського району

Пам’ятники історії. 

 

Схиляємо голову низько,

 Щоб шану героям віддать,

На вічних постах стоять обеліски,

В полях обеліски стоять.

 

Бувають події, вельми значні для свого часу, які після десятиліть стираються з пам’яті людей і стають надбанням архівних сховищ. Але є події, значення яких не тьмяніє від невблаганного бігу часу. Навпаки …

Кожне минуле десятиліття зі зростаючою силою підкреслює їх велич, їх визначальну роль в світовій історії. До таких подій належить перемога українського  народу у німецько-радянській війні. Пам’ять про ці події непідвладна часу – дбайливо зберігається та передається з покоління в покоління, вона переживає століття.

Мільйони життів віддала Україна, і Вінниччина  в тому числі, на фронтах Другої Світової війни.. Але вистояв слов’янський народ… Вистояв. Переміг. Але якою ціною? Жодна країна Європи не знала подібних лихоліть. Горіли хати, горіли села. Руїнами ставали міста. Розгромлені фабрики і заводи, занедбані ниви. Від вибухів снарядів і бомб стогнала земля, здригалося повітря, вода зникала із колодязів. Але непоправна втрата – загибель людей. Уже в перший рік війни більше 10 млн. громадян України найшли вічний спокій в рідній землі, тій самій землі, яка  довго і щедро годувала їх. Вигодувала і покірно дала притулок, вже на віки вічні. І всім, і кожному присвоїла високе звання – Переможець!

Пам’ять про минуле … Пам’ять … Пам’ять не нейтральна, не пасивна. Вона вчить і закликає, переконує і застерігає, дає сили і вселяє віру.

Пам’ятайте … Пам’ять … Пам’ятники …

Ці кам’яні статуї не дають нам забувати про те горе, яке спіткало нашу країну в 1941- 1945 роках. Тисячі пам’ятників в нашій країні і за кордоном залишила нам війна.  Немало їх і на Гайсинщині. Тут зібрані матеріали про пам’ятники, присвячені нашим землякам, які загинули звільняючи наш край в роки Другої Світової війни. 

м. Гайсин. Пам’ятник борцям за волю України

IMG_18461433 радянських воїнів залишилися лежати в 65 індивідуальних і 32 братських могилах на території нашого району і тисячі гайсинчан поклали своє життя на вівтар Перемоги.

На честь визволителів  в м.Гайсині було споруджено меморіальний комплекс, який увіковічує пам’ять загиблих гайсинчан, що брали участь у визволенні України від  німецько-фашистських загарбників. Він знаходиться в центрі Гайсина, у сквері Преси. Споруджений обеліск у 1969 році.  Внизу вічний вогонь. По обидві сторони і позаду  55 меморіальних плит з іменами загиблих гайсинчан. 

 

 

м. Гайсин. Братська могила радянських партизан і підпільників

IMG_1813Окупанти захопили Гайсин 25 липня 1941 року,  створили в Гайсині пересильний табір для військовополонених, знищували підприємства, житлові будинки, грабували.

І мирний народ піднявся на боротьбу проти поневолювачів. Були створені підпільні організації і партизанські загони, члени яких вели активну боротьбу проти окупантів.

В парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького на братській могилі партизан і підпільників встановлено пам’ятник в образі «Скорботної матері». На постаменті скульптура жінки, яка присіла і оплакує загиблих на війні. Біля нього розміщено братські могили загиблих партизан і підпільників в роки німецько-радянської війни. Споруджено пам’ятник Київським художнім фондом.

 

м. Гайсин. Братська могила 350    радянських  воїнів, загиблих при обороні та звільненні міста Гайсина.

IMG_1815Довгоочікуване визволення Гайсина від німецьких окупантів розпочалося вночі 14 березня 1944 року, коли бійці батальйону Г.К. Козлова підійшли до міста і захопили перші будинки. Далі просувались вулицями К.Маркса і 1 Травня, щоб вийти до мосту через річку біля спиртзаводу.  Біля залізничного вокзалу був запеклий бій. Гітлерівці кілька разів контратакували, та все ж відійшли, не витримавши наступу бійців 232-ї дивізії.

Вічний спокій знайшли 350 загиблих воїнів в братській могилі в  міському парку культури і відпочинку. На постаменті скульптура воїна в повний зріст без головного убору. В правій руці тримає лавровий вінок, увитий стрічкою. Біля постаменту плита з викарбуваними іменами воїнів. Споруджено пам’ятник Київським художнім фондом. 

 

м. Гайсин. Братська могила жертв фашизму 1941-1945 рр.  Урочище «Белендіївка»

IMG_1823За час свого панування фашисти розстріляли, закопали живими, повішали, спалили на вогні і закатували більше 10 тисяч чоловік.

Розстріли мирних громадян фашистські варвари проводили за містом в урочищі під назвою «Белендіївка».

6 листопада 1978 року тут відкрито меморіал у пам’ять про загиблих під час фашистської окупації району. Біля братської могили встановлено сім плат. На першій викарбувані слова «Вічна слава партизанам і підпільникам – мужнім синам і дочкам Вітчизни, закатованим німецько-фашистськими окупантами в роки німецько-радянської  війни 1941-1945 рр.». А на інших – прізвища загиблих із Гайсина, сіл Михайлівки, Куни, Тимара, Шури-Мітлинецької, Ярмолинець… Так, тут поховані й ті, які не хотіли миритися з новим німецьким порядком, боролись в підпіллі, партизанських загонах. Автор пам’ятника – скульптор Левицький.

м. Гайсин. Братське кладовище  радянських  воїнів, 1944 

братське кладовищеЗагиблих і померлих воїнів  в роки війни похоронили на міському кладовищі за містом. Тут знаходиться 58 могил. Посередині кладовища пам’ятник у вигляді чоловіка і жінки покритий бронзою. На пам’ятнику меморіальна дошка з написом на російській мові: «Братское кладбище воинов советской армии умерших от ран в Великой Отечественной войне 1941- 1945, отстоявшим родную землю от фашистського нашествия. Вечная слава!»  Внизу плита із встановленими імена воїнів.  В переліку 12 імен.

 

 

 

 

 

с. Адамівка. Братська могила 10 радянських воїнів загиблих при обороні та звільнені села.

адамівкаЗ перших днів німецько-радянської війни проходили важкі оборонні бої, не оминули вони і Адамівку.  З перших днів війни  чоловіки пішли на фронт. 34 односельчани полягли смертю хоробрих. 55 – повернулись у рідні домівки. При обороні села в липні та при звільненні його в 1944 року загинуло 10 бійців. Вони було похоронені на місці боїв. В 1957 році  за розпорядженням райвійськкомату було проведено перепоховання в центр села і встановлено пам’ятник на братській могилі. Скульптура воїна з автоматом у лівій руці.

З обох сторін оштукатурені постаменти, на яких вибиті імена загиблих односельчан.

 

с. Басаличівка. Пам’ятник воїнам – односельчанам, які загинули в роки німецько-радянської війни.

 басаличівка24 липня 1941 року гітлерівські загарбники захопили село. Жителі села не корились ворогу.  Брали активну участь у підпільному і партизанському рухові.

14 березня 1944 року частини 232 дивізії визволили село від фашистів. Дорогою ціною заплатили жителі села за своє визволення. 57 жителів Басаличівки загинули на фронтах  німецько-радянської війни.

На території села в 1967 році споруджено пам’ятник загиблим воїнам Другої  Світової війни.

На постаменті скульптура воїна в повний зріст без головного убору, з каскою в руках, в скорботі схилив голову перед побратимами. Є дві плити з викарбуваними іменами односельчан.        

 

 

с. Бондури.               Пам’ятник 136     воїнам-односельчанам,  загиблих на фронтах            німецько-радянської війни   1941-1945 рр. 

бондуриВ час тимчасової німецько – фашистської окупації, яка тривала 2 роки і сім місяців, було зруйновано господарство села. Населення села попало під жорстокий фашистський гнів.

13 березня 1944 року село було звільнене бійцями 133-ї стрілецької дивізії від німецько-фашистської окупації. Загинуло на фронтах німецько-радянської війни 136 жителів села. В честь загиблих в 1984 році споруджений пам’ятник воїнам-односельчанам, який було відкрито 9 Травня.

Біля пам’ятника  меморіальні плити, на яких викарбувані імені 136 загиблих воїнів-односельчан.

 

 с. Бубнівка.  Пам’ятник 168 воїнам – односельчанам, загиблих на фронтах німецько-радянської війни. 

бубнівкаНапад фашистських загарбників на нашу Батьківщину  в 1941 році перервав мирну працю сельчан.

Багато бубнівчан йшли захищати Вітчизну. 168 воїнів загинули на фронтах. Війна завжди жорстока. Було забрано в Німеччину на роботу 89 чоловік, багато хто з них не повернувся додому.

Територія с. Бубнівки була звільнена частинами 42 гвардійської стрілецької дивізії 40 –ї армії  13 березня 1944 р.

В 1987 році в честь загиблих бубнівчан побудовано комплекс. Зліва пам’ятник –  скульптура матері,опущена на коліна. Біля скульптури сім мармурових плит з іменами загиблих. 

 

гранів1с. Гранів. Братська могила 84 радянських воїнів, загиблих при обороні та звільненні села.

24-25 липня 1941 року німецькі війська ввійшли до Гранова. В селі діяла підпільна організація, очолювана Кальницьким Іваном Сергійовичем.

Гранівські підпільники тримали тісний зв’язок з партизанами 2-ї бригади.

В період важких окупаційних років на роботу до Німеччини було вивезено понад 200 осіб.

Нарешті село було визволено. Всі загиблі воїни в боях за Гранів поховані в братській могилі на центральній площі. На жаль, із 84 полеглих воїнів відомі імена лише 34 бійців.

В пам’ять про загиблих споруджено пам’ятник на братській могилі, що являє скульптурна композиція воїна з автоматом в правій руці і скорботної жінки. Позаду меморіальні плити з іменами  загиблих.

c. Грузьке. Братська могила 4 радянських воїнів загиблих при обороні та звільнені села

грузьке22 липня 1941 року в село вриваються фашисти, починаються чорні дні гітлерівської окупації. З села Грузького було вивезено в рабство 113 юнаків та дівчат.

За час окупації на території села було розстріляно фашистами 18 чоловік, серед них 11 військовополонених. В центрі села в пам’ять про загиблих в роки німецько-радянської  війни споруджено пам’ятник на братській могилі, у вигляді  скульптури воїна в коліно нагнутій позі. Справа – бетонні меморіальні плити з іменами загиблих односельчан. Зліва встановлено хрест.

 

 

с. Губник.  Братська могила 88 загиблим воїнам і пам’ятник 199 – воїнам односельчанам, загиблим на фронтах німецько-радянської війни. 

губникЖителі села пережили різні етапи історії. Однією з найважчих була окупація населеного пункту фашистами. Наближалась довгоочікувана весна визволення.

На початку березня 1944 року почався наступ радянських військ в сторону с. Губника. При звільнені села загинуло 140 чоловік. Відомі 88 прізвищ загиблих, 53 прізвища невідомі.

В роки німецько-радянської війни загинуло  266  воїнів односельчан. Імена всіх загиблих викарбовані на меморіальних плитах,  які встановлені на братській могилі і біля пам’ятника воїнам-односельчанам.  Пам’ятник відкритий в 1971 році.

Пам’ятник  являє собою «Солдат, дитина, в скорботі жінка і лавровий вінок»

Позаду 11 меморіальних плит з імена загиблих.

 

с. Жерденівка. Братська могила 39 радянський воїнів, загиблих при обороні та звільненні села. 

DSC0350жерденівка4На фронти німецько-радянської війни пішло 395 жителів села, з них 84 загинуло..

Звільнене село було 12 березня 1944 року  бійцями 42-ї стрілецької дивізії 40-ї армії.

В знак шани в селі споруджено братську могилу радянських воїнів, загиблих при обороні і звільненні села, яка розташована в центрі села на вул. Центральній.  Пам’ятник побудований в 1982 році. Пам’ятник в образі солдата зі зброєю в руках, вдивляється в далечінь, поряд згорьована матір. Зліва  на бетонному постаменті розміщено 10 меморіальних плит, на яких викарбовано імена загиблих односельчан.       

 

 c. Зятківці.             Пам’ятник 239 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах німецько-радянської війни 1941-1945 рр. 

зятківціОдним  з найтрагічніших періодів в історії села  була війна  з німецько-фашистськими окупантами. В середині липня 1941 року в село Зятківці увірвались фашисти. Окупація тривала довгих три роки.

В роки війни  в боях німецько-фашистськими загарбниками брали участь 917 зятківчан, з них 244 чол. удостоєні високих урядових нагород. В роки війни загинуло 246 чол, пропали безвісти 68 чол, вигнано в рабство до Німеччини  136 юнаків і дівчат.

13 березня 1944 року війська 42-ї стрілецької дивізії 40-ї армії звільнили Зятківці. Загиблим в роки німецько-радянської війни воїнам – односельчанам в 1971 році за рішенням загальних зборів громадян села було встановлено Обеліск пірамідальної форми.

 

  с. Зятківці.  Братська могила 25 радянських воїнів загиблих при обороні та звільнені села

зятківці 1Ще один пам’ятник  в Зятківцях на честь визволителів у сквері на території Зятковецької амбулаторії біля  братської могили, в якій поховані 64 воїна і партизанів загиблих у роки  німецько-радянської війни. Пам’ятник побудований  у 1955 році за рішенням загальних зборів села. Пам’ятник  – скульптура солдата  та жінки, що присіла у скорботі. На постаменті  плита з іменами загиблих. Виготовлений в м. Одесі в художній майстерні.

          

с. Карбівка.  Пам’ятник  і парк пам’яті односельцям, які загинули в роки німецько-радянської війни

Карбівка

В період тимчасової   німецько-фашистської  окупації село зазнало великих збитків.  На фронтах німецько-радянської війни бились 243 посланці села, 95 з них було удостоєно урядових нагород. 115 односельчан загинули на фронтах війни.  В знак пам’яті воїнів-односельчан було встановлено пам’ятник і висаджено парк пам’яті. Пам’ятник у вигляді жінки, яка підтримує пораненого солдата, висаджено парк – біля кожного дерева стоять 115 обелісків загиблим односельцям з табличкою і фотографією. 

 

 

 

с. Кисляк.  Братська могила 12 радянських воїнів загиблих при обороні

та звільнені села 

кислякДруга Світова війна почалась. На полі під Кисляком загинули 12 воїнів. Багато життів жителів с.Кисляка забрала війна. 55 із них загинули смертю хоробрих на фронтах Другої світової війни.  Вранці 13 березня бійцями 797-й стрілецький полку 232 стрілецької дивізії 40-ї армії село було звільнено.

В знак пам’яті і шани  споруджено братську могилу загиблим. На постаменті  скульптура солдата, який схилився на одне коліно і тримає прапор. Встановлено 2 меморіальних плити, на яких викарбовано імена загиблих односельчан. 

 

 

с. Кіблич.  Братська могила 47 радянських воїнів загиблих при обороні та звільнені села і пам’ятник  162 воїнам – односельчанам, загиблим на фронтах німецько-радянської війни.

Exif_JPEG_42028 липня 1941 року  місцевість була окупована фашистськими військами.

У роки тимчасової фашистської окупації в селі діяла група опору. Із фронту не вернулося 162 кіблицьких чоловіків.

12 березня 1944 року бійцями 163-ї стрілецької дивізії 40-ї армії Кіблич було звільнено.

В честь загиблих в 1957 році біля сільського Будинку культури по вул. Миру  споруджено пам’ятник.

Скульптура воїна в повний зріст без головного убору, з автоматом в руках. Справа і зліва встановлено  6 меморіальних плит  з іменами загиблих. 

 

 

 c. Косанове.  Братська могила 5 радянських воїнів загиблих при обороні та звільнені села і пам’ятник 76 воїнам – односельчанам, загиблим на фронтах німецько-радянської війни. 

У роки Другої Світової війни село одне з найперших у районі було зайняте фашистами. Село Косанове  з липня  1941 – го року по 15 березня 1944 року було в окупації. 15 березня  бійці 133-ї стрілецької дивізії полковника М.Д.Казишвілі звільнили село.

В 1970 році на сільському кладовищі  на братській могилі 5 радянських воїнів, загиблих при звільнені села і 76-воїнів – односельчан, загиблих на фронтах Другої Світової війни встановлено пам’ятник.

Обеліск пірамідальної форми. По бокових стінах шпиля таблички з іменами загиблих односельчан. У підніжжя пам’ятника братська могила .

 

с.Краснопілка. Братська могила 334 радянських воїнів  загиблих при обороні та звільнені села

 

краснопілкаМирна праця краснопільчан була перервана 22 червня 1941 року з початком німецько-радянської війни.

Загарбники підійшли до села 26 липня 1941 року.

533 бійці – краснопільчани побували на фронтах німецько-радянської війни. Багато з них повернулися додому з численними нагородами.Є у селі Герой Радянського Союзу.

12 березня 1944 року Краснопілка звільнена  від окупантів.

В 1957 році на братській могилі загиблих воїнів спорудили пам’ятник.

 

 с. Крутогорб. Пам’ятник воїнам – односельчанам, які загинули в роки німецько-радянської війни 1941 – 1945рр. 

OLYMPUS DIGITAL CAMERAВажким випробовуванням  для жителів села Крутогорба була німецько-радянська  війна. Загалом на фронтах Другої Світової війни загинуло з Крутогорба 82 бійці.

По рішенню  правління колгоспу від листопада 1981 року в селі споруджено пам’ятник. Виготовлений він місцевими  майстрами. Відкритий в 1983 році.

Пам’ятник находиться в центрі села, біля сільського клубу, в невеликому парку. У формі обеліска.

 

 с. Кузьминці. Пам’ятник 280 воїнам-односельчанам загиблим на фронтах німецько-радянської війни.

 

кузьимнціМирне  життя жителів села  було перерване нападом фашистів на нашу країну. 24 липня 1941 року фашистські війська увійшли в село.

Багато кузьминчан полягло на дорогах війни бійцями-героями – 164 чоловік. Багато повернулося з фронтових доріг з заслуженими нагородами – за їхні ратні подвиги. 15 березня 1944  воїнами 232 стрілецької дивізії 40-ї армії Кузьминці було звільнено від німецьких окупантів. В честь  односельчан, які загинули на фронтах німецько-радянської війни в 1980 році споруджено пам’ятник.

 

 

 

 с. Куна. Могила радянського воїна, загиблого при обороні села і пам’ятник воїнам-односельчанам,загиблих на фронтах німецько-радянської війни.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA22 червня 1941 розпочалась німецько-радянська війна.  І вже 24 червня 230 чоловіків, батьків, синів  пішли на війну з німцями. 24 липня фашисти захопили Куну і встановили окупаційний режим.

14 березня  1944 року село було звільнено.

Всього на фронтах Другої Світової війни брало участь 768 осіб з Куни, Мар’янівки та Крутогорба. Загинуло на фронті 217 чоловік  і 67 пропало безвісти.

Світла пам’ять загиблих воїнів увіковічена в пам’ятнику, що споруджено  в центрі села, біля його на плитах викарбувані імена жителів сіл сільської ради, які не повернулись з війни. Відкритий він 9 травня 1975 року. Автори – скульптор Петров та архітектор В.Циркун.

В 2014  році проведено реконструкцію пам’ятника.

 с. Куна. Братська могила 2 радянських воїнів загиблих при обороні та села 

 

OLYMPUS DIGITAL CAMERAСвітла пам’ять загиблих воїнів увіковічена  ще на одному  пам’ятнику, що споруджено на братській могилі на сільському кладовищі в 1946 році.

В 2014  році проведено реконструкцію братської могили.

 

 

 

 

 

с. Кунка. Пам’ятник 109 воїнам-односельчанам, загиблих на фронтах німецько-радянської війни. 

кункаНелегкі випробування лягли на плечі кункінчан під час Другої Світової війни  та німецької окупації. 367 жителів села пішли на фронт захищати батьківщину, 121 з них загинули в боях з ворогом, десятки удостоєні урядових нагород. Довгожданий день визволення настав 14 березня 1944 року, коли бійці 133-ї стрілецької дивізії полковника М.Д.Казишвілі звільнили село. В 1985 році на честь загиблих односельчан було споруджено пам’ятник, що являє скульптуру жінки і воїна. Встановлені мармурові плити, на яких викарбувані імена загиблих воїнів. Автор – скульптор – Борщ.  В 2016 році проведено реконструкцію пам’ятника.

 

кунка 1с. Кунка. Братська могила 15 радянських воїнів загиблих при обороні та звільнені села

Ще один пам’ятник на території села Кунка знаходиться на сільському кладовищі, тут було поховано 15 радянський воїнів, загиблих при обороні та звільненні села. В 1957 році тут було встановлено пам’ятник Київським художнім фондом.

В 2016 році проведено реконструкцію пам’ятника.

 

 

 с. Кущинці. Пам’ятник 183 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах німецько-радянської війни.

Памятник во їнам односельчанамКущинціНастала чорна неділя 22 червня 1941 року. Прийшли фашисти і в село Кущинці.  Поневолення тягнулось два роки і вісім місяців. Чоловіки пішли на фронт. 36 із них впали смертю хоробрих на фронтах Другої Світової війни.

12 березня 1944 року бійці 42 –ї гвардійської стрілецької дивізії 40-ї армії  звільнили село.

На честь загиблих односельчан  в 1982 році споруджено меморіальний комплекс, що знаходиться в центрі села.  На постаменті скульптура воїна з автоматом у правій руці, без головного убору, зі схиленою головою. На меморіальних плити викарбувано  імена загиблих односельчан. Автор – скульптор Борщ.

 

с. Лад. Хутори. Братська могила 12 радянських воїнів загиблих при обороні та звільнені села

лад.хуториОднією з найважчих сторінок в історії села  була німецько-радянська війна. На фронтах за свободу і честь Вітчизни бились 382 жителі села. 137 з них були нагороджені орденами та медалями.

13 березня  163-я стрілецька дивізія 40-ї армії звільнила село.

На братській могилі загиблих при звільнені села в 1958 році було встановлено меморіал.

Пам’ятник із залізобетонну, скульптура солдата в повному рості, в зігнутій руці тримає головний убір..  Зліва стела, на ній  6 плит з імена полеглих односельчан.

В 2015 році проведено реконструкцію меморіального комплексу

 

с. Мар’янівка. Братська могила 28 радянських воїнів загиблих при обороні та            звільнені села.

марянівка22 червня 1941  року в неділю все населення охопила страшна звістка. Окупація. Фашисти почали господарювати в селі. Ходили  по дворах, з автоматів і пістолетів убивали птицю, грабували майно.

На ранок 14 березня 1944р.  в село ввійшли бійці 48-стрілецького полку 38-ї дивізії. Село було звільнено.

На місці загибелі радянських воїнів в 1948 році встановлено скульптурну композицію воїна, жінки і хлопчика, які в скорботі схилили голови над братською могилою. Виготовлений пам’ятник майстрами Київського художнього фонду.

с. Мелешків. Пам’ятник 87 воїнам  – односельчанам, загиблим на             фронтах німецько – радянської війни. 

мелешків26 липня 1941 року ворог зайняв село, незабаром в селі була створена німецька управа. За час окупації до Німеччини було відправлено біля 100 чоловік.

13 березня 1944 року воїни Другого Українського фронту визволили село від німецьких загарбників.

На честь загиблих воїнів в роки німецько-радянської війни було в центрі села було споруджено пам’ятник.

Пам’ятник являє собою гранітний обеліск з хрестом зверху. Поряд бетонні плити з іменами загиблих односельчан.

 

 

с . Мітлинці. Пам’ятник 72 воїнам –  односельчанам, загиблих на фронтах німецько-радянської війни. 

мітлинці 1Німецькі вояки ввійшли в село вже в серпні і запровадили свій порядок. Після тривалого перебування в окупації село було знищено вщент. Звільнено села від фашизму 14 березня 1944. Два роки і вісім місяців стогнала Мітлинецька земля під чоботом ворога. Німці розстріляли 25 чоловік, на фронтах загинуло 72 чоловіки, пропали безвісти 84 чоловіки, 47 чоловік брали участь у партизанському русі, 141 на фронтах німецько-радянської війни. На честь 40-річчя Великої Перемоги у Другій Світовій  війні відкрито меморіальний комплекс воїнам односельчанам. Імена 72 чоловік викарбувані у граніті.

 

 

с. Мітлинці. Пам’ятник в честь спаленого села

мітлинціЦе ще один пам’ятний знак в селі. Гітлерівські війська, відчуваючи поразку викидали свою лють на мирному населенні. Почали палити  село. Протягом дня полум’ям було охоплено все село. До німецько-радянської війни в Мітлинцях нараховувалося 485 житлових будинків. А після 5 січня 1944 року залишилося дев’ять.

Нині в центрі села стоїть пам’ятний камінь, на якому у граніті викарбовано «5 січня 1944 року село Мітлинці було повністю спалене німецько-фашистськими загарбниками за активні дії партизан в роки Великої Вітчизняної війни».

 

с. Митків. Братська могила 14 радянських воїнів і пам’ятник 104 воїнам – односельчанам, загиблих на фронтах німецько-радянської війни.

МитківОдним із важких періодів  в історії села була війна з німецько-фашистськими загарбниками. 311 жителів села пішли на фронт, з них 170 загинуло. Довгоочікуване визволення прийшло 12 березня 1944 року, коли бійці 163 стрілецької дивізії 40-ї армії звільнили село.

У 1967 році вдячні земляки спорудили пам’ятник загиблим воїнам – односельчанам. Скульптор Бородін.

Скульптура воїна в повний зріст, без головного убору з автоматом на грудях. На постаменті плита  з прізвищами воїнів-односельців

 

 

 

с. Михайлівка. Братська могила 89 радянських воїнів загиблих при обороні та звільнені села 

михайлівкаРозпочалась Друга Світова війна. Ввійшли окупанти в Михайлівку 25 липня. У німецьке рабство було вигнано 201 працездатних хлопців і дівчат. 298 односельців боролись проти загарбників на фронтах німецько-радянської війни, з них 166 загинули.

Довгоочікуване визволення села прийшло 12 березня 1944 року, коли бійці 48-го стрілецького полку 38-ї дивізії ввійшли в село.

В честь загиблих воїнів на братській могилі в 1954 році майстрами Київського художнього фонду споруджено  пам’ятник. Скульптура воїна в повний зріст, без головного убору, з автоматом на грудях, права рука опущена на лавровий вінок. Позаду бетонна стіна з іменами загиблих односельчан.

 с. Нараївка. Братська могила 11  радянських воїнів загиблих при обороні села.

Грянула Друга Світова війна. 198 нараївчан пішли на фронт і по-геройськи бились з ворогом. 84 з них віддали життя за честь і свободу своєї Батьківщини. 97 нагороджено орденами і медалями.

В кінці липня 1941 року під час оборонних боїв з німецько-фашистськими загарбниками  загинуло 11 бійців. Вони було похоронені в братську могилу. Згідно з постановою виконкому  сільської ради від 3 лютого 1959 року на могилі споруджено пам’ятник. 

с. Нараївка.  Братська могила  радянських воїнів загиблих при звільнені села

Ще один пам’ятник на території села. 14 березня 1944 року Нараївка була звільнена від німецько-фашистських загарбників військами ІІ-го Українського фронту. Під час боїв за звільнення села загинуло 5 радянських воїнів. Вони були похоронені в братську могилу в центрі села. Згідно рішенням загальних зборів жителів села від 2 лютого 1961  року на братській могилі було збудовано пам’ятник. Скульптура воїна в повний зріст. Виготовлений майстрами Київського художнього фонду.

 

 

с. Носівці.  Пам’ятник 104 воїнам – односельчанам, загиблим на фронтах німецько – радянської війни. 

носівц2іВажкі випробування випали сельчанам в роки Другої світової війни. 22 липня 1941 року село було захоплене окупантами..

Визволення в село прийшло 14 березня 1944 року, коли бійці 133-ї стрілецької дивізії вигнали німців з села

Не повернулись додому 114 односельчан. Всього на фронтах, партизанських загонах, підпіллі брали участь 266 чоловік.

На вшанування пам’яті загиблих – односельчан  в роки Другої Світової війни в 1973 році в центрі села споруджено  пам’ятник.  Обеліск у вигляді пірамідальної форми. На постаменті зображення воїна пофарбованого під бронзу.

 

 

с. Рахнівка. Братська могила 32 радянських воїнів загиблих при обороні села і могила партизана П.Я.Жука, загиблого при обороні села.

рахнівка 1Одним із найважчих в історії села був період окупації гітлерівцями. З початком німецько-радянської війни чоловіки пішли на фронт. Жителі села брали участь у партизанському загоні, підпіллі. Один з них Жук Г.Я., брав участь у підпіллі. При звільненні села загинув. Довгоочікуване звільнення надійшло 12 березня 1944 року, коли бійці 42-ї гвардійської стрілецької дивізії 40-ї армії звільнили село.

В знак пам’яті і шани загиблих при обороні села на братській могилі споруджено пам’ятник майстрами Київського художнього фонду.

 

 

с. Семирічка. Братська могила 2 радянських воїнів загиблих при  обороні та звільнені села

семирічка 1Бурхливі історичні події не оминули село. Коли грянула німецько-радянська війна, 98 семирівчан пішли на фронт. Загинуло на фронтах війни 72 односельчани. На рабство було вигнано 68 чоловік, величезних збитків зазнало господарство села.

І 13 березня бійцями 133-ї стрілецької дивізії село було звільнене. Настало мирне життя. У 1980 році місцевими майстрами було встановлено обеліск на братській могилі загиблих воїнів.

    

 с. Семирічка.  Пам’ятник односельчанам, які загинули в роки німецько-радянської війни. 

 

семирічкаВ  честь загиблих односельчан  в 2011 році побудований  ще один пам’ятник. Гранітний постамент чорного кольору . Зверху орден Перемоги. Напис «Вічна слава героям». Під пам’ятником  гранітна плита, на якій викарбувано імена загиблих односельчан.

 

 

 

 

 

 

с. Сокільці. Пам’ятник односельчанам,  які загинули в  роки          німецько-радянської             війни 1941-1945 р.

           

сокільці24 липня 1941 року фашистські війська увійшли в Сокільці

Почалось жорстоке знущання та побої над мирним населенням.

15 березня  війська 232-ї стрілецької дивізії 40-ї армії звільнили село від окупантів.

В 1976 році в селі було  споруджено пам’ятник на честь загиблих односельчан.           Солдат з автоматом у правій руці виготовлений з бетону.  Біля пам’ятника дві тумби з каменю. На них гранітні плити з списком 55 полеглих односельчан.

 

 

 

с. Степашки.  Братська могила 6  радянських воїнів загиблих при обороні та звільнені села

степашкиБільше 150 чоловік-односельчан с. Степашок загинули на фронтах німецько-радянської війни.

Під час оборони с.Степашки в липні 1941 р. та під час його визволення, 14 березня 1944 р військами 232 стрілецької дивізії 40-ї армії   ІІ-го Українського фронту загинуло 6 радянських воїнів. Прізвища їх невідомі. Похоронені в братську могилу В 1959 році майстрами Київського художнього фонду споруджено пам’ятник.

 

с .Тарасівка. Пам’ятник 31 воїнам – односельчанам, загиблих на фронтах німецько-радянської війни.

тарасівкаВвійшли фашисти в село 25 липня 1941 року. Мужньо  бились на фронтах війни  жителі села. В боях з ворогом загинуло 37 чоловік.

12 березня 42-а стрілецька  гвардійська дивізія 40-ї армії звільнила село.

На знак вдячності і пам’яті про загиблих воїнів-односельчан в 1991 році споруджено пам’ятник. Скульптор І.В.Українчук.

Скульптура солдата зі зброєю в руках, що підтримує поранено солдата. Перед пам’ятником розміщено  плити з іменами загиблих

 

с. Тарасівка Братська могила жертв фашизму.

 

Памятник жертвам фашизмуЩе один пам’ятник на території с. Тарасівка На  спорудженні відрізка траси  Гайсин–Умань працювало приблизно 3500 українських та 3800 румунських євреїв з 1942 р. по 1944 р.

В  таборі с.Тарасівка частину в’язнів  привезли із трудового табору в Райгороду. Крім них  в таборі Тарасівки працювали євреї із Умані, Христинівки, Гайсина, Немирова.

Після закінчення робіт по будівництву траси  більше 600 громадян колишнього СРСР, Польщі, Румунії знищені фашистами.

Всі вони поховані в братській могилі жертв фашизму

 

 

с. Тимар.  Могила розвідника            В.Ю. Бондаренка,     загиблого при обороні села              та братська могила радянських воїнів. 

тимарЗ перших днів війни на фронт пішло 398 жителів села, загинуло 84 бійці. В оточуючих лісах діяв партизанський загін під керівництвом Полиці П.М. В його лавах було 19 тимарчан.

13 березня війська 42-ї стрілецької дивізії 40-ї армії звільнили село від окупантів. Загиблих при звільненні села воїнів у1963 році перепоховали у центр села, а в 1985 році на місці обеліску встановлено пам’ятник загиблим воїнам.

На постаменті  скульптура воїна, що тримає притиснутий до грудей автомат, в лівій руці лаврову гілку. По обидві сторони пам’ятника розміщено  4 мармурові плити з іменами  66 загиблих воїнів – односельчан.

 

 с. Тишківка. Пам’ятник 71 воїнам – односельчанам, загиблих на фронтах німецько – радянської війни.

тишківкаЗа час свого існування   село пережило різні історичні періоди. Почалась  Друга Світова  війна. Чоловіки  пішли на фронт. Село опустіло.

На фронтах німецько – радянської  війни загинуло 71 воїн –  односельчан. Довгоочікуване визволення прийшло 12 березня 1944 року, коли бійці 42 –ї гвардійської стрілецької дивізії 40-ї армії звільнили село. У 1978 році Київським художнім фондом  в селі було встановлено  пам’ятник воїнам – односельчанам, що загинули на фронтах  німецько-радянської війни.

 с. Харпачка. Пам’ятник односельцям, які загинули в роки німецько-радянської війни.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAВ знак пошани загиблим односельчанам  в селі було споруджено ще один пам’ятник, що являє собою  зображення солдата і жінки. Напис на пам’ятнику «Вічна слава воїнам-односельчанам,які загинули в боях за нашу Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.»

На правій стороні стіни на граніті викарбувані імена загиблих воїнів-односельчан

 

 

 

 

 

с. Харпачка. Братська могила 7 радянських воїнів загиблих при обороні  села.

В 1941 р. в липні в село вступили німці. Понад 160 чоловік Харпачки пішли на захист рідної Вітчизни. Під час оборонних подій  з німецько-фашистськими загарбниками, біля с.Харпачка, в лісі загинуло 7 радянських харпачка 1воїнів. Вони були похоронені в братську могилу.

На фронтах німецько-радянської  війни всього воювало 235 жителів села. Не повернулись з полів битв 118 односельчан.

14 березня 1944 року с. Харпачка силами бійців 42-ї гвардійської стрілецької дивізії 40-ї армії було звільнено.  В 1959 році було проведено перепоховання останків воїнів в центр села і на братській могилі майстрами Київського художнього фонду споруджено  пам’ятник.

 

 

 

с. Харпачка. Пам’ятник 47 воїнам односельчанам загиблих на фронтах німецько-радянської війни.

 

харпачкаЩе один пам’ятник на території села споруджено місцевими майстрами за рішення  правління колгоспу в  1967 році . Це пам’ятник воїнам – односельцям. Чотиригранний                обеліск. Виготовлений з бетону. Цоколь бетонний. 

 

.

 

 

 

 

 

Чечелівка. Братська могила 49 радянських воїнів загиблих  звільнені села 

чечелівкаГрянула Друга світова війна. На фронти пішло 312 чечелівчан. 118 односельчан не повернулись з тієї грізної війни.

12 березня  1944 року бійцями 42-ї гвардійської стрілецької дивізії 40-ї армії Чечелівка була звільнена від нацистських окупантів. При звільненні села загинуло 49 воїнів, яких було поховано в братську могилу.

В пам’ять про загиблих в 1957 році майстрами Київського художнього фонду було споруджено пам’ятник. Над могилою височіє скульптура солдата і жінки, яка присіла і скорбує по полеглих. За могилою і пам’ятником  меморіальна стіна, на якій викарбувані імена загиблих односельчан.

 с. Шуро-Мітлинецька.              Пам’ятник воїнам – односельчанам, загиблим на фронтах радянсько – німецької війни

 

шуро мітлинціУ серпні 1941 року село попало під окупацію. Зростає і поширюється партизанський рух. Багато жителів села стають учасниками партизанських загонів.

Лише 14 березня 1944 року силами бійців 133-ї стрілецької дивізії село було звільнено від німецької окупації. Важкою ціною далась перемога над фашистськими загарбниками.  Майже 100 односельчан загинули в цій страшній війні.

І в пам’ять про загиблих стоїть меморіал. Споруджений він 1991 року   майстрами Вінницького художнього фонду.

 

с. Ярмолинці. Братська могила 49 радянських воїнів і пам’ятник 90 воїнам-односельчанам, загиблих на фронтах німецько-радянської війни.

ярмолинці24 липня 1941 р. гітлерівські загарбники з боями захопили село. Із села було вивезено 80 чоловік.

14 березня 1944 р. частини 232-ї стрілецької  дивізії 40 армії визволили село від фашистів. Дорогою ціною заплатили ярмолинчани за своє визволення. В армію було призвано по сільській раді 252 чоловіки, 109 ярмолинчан загинуло на фронтах.

В 1969 році майстрами Київського художнього фонду було встановлено пам’ятник на братській могилі 49 загиблих воїнів і 90 – воїнам односельчанам. Скульптура воїна в повний зріст. По обидва боки меморіальні плити з іменами загиблих воїнів.

 

Пам’ятники монументального мистецтва.

 

с.Кіблич.  Пам’ятнику Герою Радянського Союзу Касяну Андрію Пилиповичу.

Exif_JPEG_420Андрій Пилипович Касян народився 13 грудня 1918 року в селі Кіблич Гайсинського району. Навчався у місцевій школі. У 1939 році Андрія призвали до Червоної Армії. Андрій Пилипович став вірним захисником Вітчизни. Хоробро бився воїн – захищав Крим, стояв на смерть біля стін Волгограда, звільняв від фашистських загарбників рідну Україну. Винятковий героїзм проявив Касян і в бою за оволодіння населеним пунктом Сьомаки 09 березня 1944 року. 11 березня 1944 року форсуючи Буг біля с. Журавного Літинського  району Касян загинув смертю хоробрих у цьому поєдинку. Похоронили А.П. Касяна в селі Журавному. 25 серпня 1944 року Андрію Пилиповичу Касяну посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В селі Кіблич в центрі села, біля Будинку культури встановлено пам’ятник А.П.Касяну, уродженцю села. Перед погруддям знаходиться бетонна плита, на ній напис «Герой Радянського Союзу гвардії – капітан Касян Андрія Пилипович 13.12.1919р.-11.03.1944р»

 

С.Степашки.  Пам’ятник Героя Радянського Союзу Рудика М.М.

рудикМикола Мартинович Рудик народився 5 грудня 1918 року в с. Степашки Гайсинського району.

Відмінно навчався в Степашській школі,  закінчив Ладижинський технікум сільського господарства, а потім Сизранське танкове училище, став офіцером-танкістом. Воював М.М. Рудик на 1-му Білоруському фронті. Не раз був учасником боїв, сутичок, перемог. В одному з боїв за визволення населеного пункту Вітебської області загинув.

Похований в с. Мехівому Городківського району Вітебської області.

За відмінне виконання бойових завдань старшому лейтенанту Рудику Миколі Мартиновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 

 С.Кузьминці. Пам’ятник  Герою Радянського Союзу Чорноморцю Олександру Гавриловичу    

чорноморцюОлександр Григорович Чорноморець народився 22 червня 1909 року в звичайній селянській сім’ї. Закінчив сільську школу. Працював на будівництві Далекого Сходу, шляховим майстром в Ситківцях Вінницької області.

Розпочалась Друга Світова війна. Мобілізація. Армійські важкі будні. Його полк відступав на схід. Сформували нові роти і Олександр Григорович попав в окрему саперну роту, що влилась в чорноморську групу військ.

За винахідливість і безстрашність О.Г. Чорноморець удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Останні роки життя пройшли в селі Кузьминцях. Помер у 1975 році. Похований у селі Щурівцях. У Кузьминцях біля Будинку культури майстрами Вінницького художнього фонду в 1975 році встановлено погруддя на честь Героя.

Рішенням Вінницької обласної ради №228 від 22.05.1986 року його занесено до переліку пам’яток монументального мистецтва місцевого значення.

 

 Пам’ятки архітектури.

 

м. Гайсин. Будинок гімназії. Вул.1 Травня,50.

IMG_1856У вересні 1909 року чоловіча гімназія відчинила двері першим своїм учням. На той час було 7 класів та один підготовчий. Навчання було доступне лише дітям із заможних родин. Проіснувала Гайсинська класична гімназія до жовтневої революції. У 20-х роках у приміщенні гімназії розташувалася індустріально-технологічна школа. Під час німецько-радянської війни німецько-фашистські нападники влаштували в приміщенні колишньої чоловічої гімназії госпіталь для своїх поранених солдатів. У 1944 році ворожі війська відступали з міста і підпалили госпіталь разом із пораненими. 17 жовтня 1961 року школу добудували й відкрили як школу-інтернат. Тепер тут ліцей №7.

 

 

м.Гайсин. Будинок гімназії, вул.1 Травня,48.

PHOT0196.JPGПоряд з відкриттям чоловічої гімназії постало питання  про будівництво житла для керівництва закладу. Тому в 1907 році під керівництвом інженера М.Дольберга було збудовано будинок для проживання сім’ї директора гімназії і інспектора.

Отож, у вересні 1909 року чоловіча гімназія відчинила двері першим своїм учням. Проіснувала Гайсинська класична гімназія до жовтневої революції. Під час німецько-радянської війни приміщення було частково зруйноване. Після відбудови тут розміщався військовий готель. А в 1995 році було відкрито міський краєзнавчий музей, який розмістив свої експонати в кімнатах гімназійного приміщення.

 

 

М.Гайсин. Готель «Гранд – отель», вул.1 Травня,1.

PHOT0209.JPGЗабудівля центральної площі м.Гайсина  була суттєво оновлена на початку ХХ століття. Колишній Земський банк (Гранд-0тель) – є типовим зразком українського модерну і цілком відповідає архітектурним стандартам великого міста.

В різні періоди історії в приміщенні «Гранд – отелю» розміщались і адміністрації   різних гілок влади, банк «Україна», тепер адміністрація «Вінницягаз».

Згадана будівля віднесена до пам’яток архітектури міста.  

 М.Гайсин. Особняк початку ХХ століття по вул. Б. Хмельницького

 

PHOT0210.JPGСеред видатних пам’яток архітектури і містобудування Гайсина, що збереглись до цього часу, привертає увагу особняк лісоторговця Шпільберга. Побудована на рубежі ХІХ і ХХ століть цегляна будова з декоративним фризом і гарним аттиком нагадує маленький замок. Господар будинку Шпільберг в 1920-тих роках переселився в Ленінград, де жив його син.

Протягом більш як столітнього історичного періоду різні організації були власниками будівлі. Спочатку там розміщувалися штаби різних військових формувань.

В післявоєнний час там розмістився Гайсинський районний виконавчий комітет, а потім районний будинок піонерів. Згодом  тут знаходився відділ статистики районної державної адміністрації, трудовий архів та інші організації.

 

 

М.Гайсин.  Особняк. Вул.1 Травня ,69.

 

IMG_1850Унікальною пам’яткою архітектури міста Гайсина є особняк початку ХХ ст. адвоката Літваковського збудованого в стилі «модерн».

Будинок адвоката Літваковського є прикрасою міста Гайсина.  В цьому будинку в певні періоди розміщались різні організації. В післявоєнний час тут розміщався гарнізонний будинок офіцерів з бібліотекою, потім будинок школярів і молоді.

 

 

 

 

Тишківська Слобода. Успенський собор Грановського монастиря.  

 

тишківукаСеред пам’яток культури, що оберігається державним законом є Успенський собор Гранівського монастиря. Знаходиться він в селі Тишківська Слобода, а збудований ще в 1867 році.

У 1795 році Гранівський базиліанський монастир возз’єднано з православним. У 1862 році розпочато за благословенням подільського архієпископа Ірінарха будівництво сучасної церкви, а через п’ять років її було відкрито.

Нині з ансамблю монастиря залишився собор неоруського  стилю з використанням форм російської архітектури XVII століття. Споруджений із цегли кубічний, з декоративними «главками». До бічної східної частини притулюються бокові приміщення до ніфу з півночі та півдня невеликі добудови – «приділи», до західної частини – триярусна дзвіниця, увінчана шатром. Характерний він системою напівциркульних  і хрестових зведень.

В інтер’єрі собору – настінний живопис початку ХХ століття у стилі розписів Володимирського (в Києві) Собору. Розпис покриває зовнішні стіни цієї культової споруди, що є своєрідністю її архітектури.

З грудня 2007 року відновив свою роботу Свято-Успенський чоловічий монастир. Настоятелем монастиря став ігумен Амфілохій.

с.Бубнівка. Троїцька церква

                                           

Бубнівська церкваЗ великою любов’ю будували бубнівчани церкву. І все це без  жодного гвіздка.

І ось у 1881 році в день Святої Трійці відбулося освячення храму, розпочалися у ньому служби. З тих пір  храм так і називається  – Свято – Троїцький. Церква набула цікавої форми. Задня її частина, в якій міститься вівтар, схожа на задню частину корабля. Розміщення церковних бань нагадує хрест.

Головний майстер Гончар А. прожив 103 роки (помер у 1926р.). Перед смертю залишив общині гроші і заповіт схоронити його біля церкви. Парафіяни так і вчинили.

Та страшні сторінки історії не обійшли стороною храм.

В  період німецької окупації на території церкви були розміщені стайні для коней. Із самої церкви забрали дорогоцінні речі.

Парафіяни Свято-Троїцького  храму з пошаною берегли і бережуть свою святиню. За часів незалежності України – це постійно діючий храм.

 

с. Гранів. Миколаївська церква.                                      

Гранів церква святго МиколаяБудівництво церкви розпочалось 1836 року і тривало до 1844-го. А наступного року церкву освячено ім’ям святого Миколая Чудотворця Подільським архієпископом Арсенієм. Будівництво цієї церкви, не враховуючи будівельного матеріалу і безплатного використання робочих рук від військового відомства, обійшлась казні до 60 тис. карбованців.

Храм мав п’ять куполів, в одному з них розміщувались дзвони. Іконостас – триярусний, майстерно оздоблений позолотою, чудового візерункового орнаменту, з чотирма боковими кіотами.

Перед війною сільська церква не працювала в зв’язку з політичними та партійними поглядами.

З початком війни церква була відкрита і  в ній проходить служба і в теперішній час.

 

с.Кисляк. Успенська церква

 

кислякКажуть, що православна Успенська церква с. Кисляка була зведена ще у ХVII столітті. Саме «зведена», а не «збудована», бо її унікальність полягає в тому, що в ній немає жодного цвяха і тому вона є справжнім маленьким шедевром дерев’яної архітектури.

. Нинішній храм – дерев’яний, побудований в зруб із дуба в 1747 році на честь Успіння Божої Матері, трикупольний, дзвіниця при ньому була на стовпах. Іконостас – чотириярусний. У 1840 році церква розширена боковими прибудовами. У приході була народна читальна. Крім того, при місцевій церкві відкрито церковно –   парафіяльну бібліотеку для видачі книг прихожанам для читання вдома.

У 2015 проведено реконструкцію святого храму.

 

 с.Михайлівка. Покровська церква.

                                               

михайлівка 1  Церква в Михайлівці зведена в 1772р. з дозволу уніатського митрополита Пилипа Володковича. У верхньому ярусі іконостасу позначений 1702 рік. У селі діяв ще один, старовинний храм, іконостас перенесений у новий. Нова церква дерев’яна на честь Покрови Святої Богородиці побудована на кошти прихожан.

Найважливішою частиною храму є відділений іконостас від середини святині, вівтар, який є основним місцем, де відправляється служба Божа. У нову будівлю із старої церкви перенесли ікони і дерев’яний ручної роботи, іконостас.

В Михайлівській церкві й досі захоплюють відвідувачів колони і царські врата іконостасу – вирізьблені з дерева листки аканту і виноградні лози.

У 1848 році за розпорядженням військових до храму майстри доладнали три прибудови і біля входу на кам’яному фундаменті звели нову дзвіницю.

В 1886 році організована була однокласна церковно – приходська школа, що розмістилась в спеціально побудованому для цього будинку.

В теперішній час в церкві постійно проводиться  служба, проводяться різні релігійні обряди

Залишити відповідь

Ви можете використовуватии ці HTML теги та атребути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Бібліоміст на Вінниччині.
Інтерактивна Google мапа з нанесеними об’єктами вільного достопу до мережі Інтернет.



Просмотреть Бібліоміст на Вінниччині на карте большего размера