Коротка історична довідка

У глибину століть сягають витоки історії нашого славного краю, який був центром історичних і пам’ятних подій суспільно-політичного та культурного життя, що вирувало на теренах України. Недаремно Гайсин серед 24 міст і селищ Вінницької області занесений до списку історичних населених пунктів України. У межах міста знайдено залишки двох поселень доби пізньої бронзи та ранньослов’янського поселення черняхівської культури.

Перші відомості про Гайсин відносяться до 1545 року.  Більш як чотири століття тому воно розташувалось на важливому шляху, який вів із Варшави до Умані.

Місто переходило із рук в руки різних польських та українських феодалів, які жорстоко експлуатували населення.

В 40-х роках ХVII століття Гайсин був однією з фортець, що прикривали Брацлавщину від вторгнення ворога і належав до Брацлавського воєводства.

Населення Гайсина і навколишніх сіл брало активну участь у боротьбі проти польських і українських феодалів.

Найбільш відомими ватажками гайдамацького руху, які діяли в Гайсинському повіті, були Гнат Голий, Варлан, Грива, Медвідь.

22 листопада 1744 року Гайсин отримав від Польського короля Августа III право магдебурзького суду і герб, що зображував срібне крило орла на зеленому полі.

Після возз’єднання Правобережжя з Росією Гайсин 1795 року став центром Гайсинського округу Брацлавського намісництва, а з 1797 року повітовим містом Подільської губернії, в якому не було промислових підприємств, діяли лише дрібні ремісничі майстерні, розвивалась торгівля.

У другій половині XIX ст. в Гайсині почали споруджуватись промислові підприємства. Наприкінці XIX ст. споруджено цегельний завод, тютюнову фабрику, цукровий завод, до якого було підведено вузькоколійну залізничну лінію Вінниця-Гайворон, з’явився паровий млин.

Робітники цих підприємств активно включились в революційну боротьбу 1905-1906 рр. Приєднались до страйкового руху і сільськогосподарські робітники поміщицьких економій і навколишніх сіл.

На початку XX ст. діяли в місті одне міське двокласне училище та церковнопарафіяльна школа з двома вчителями, перша бібліотека ім. О.С. Пушкіна, дві лікарні, земська аптека.

В 20-х роках розпочали роботу маслобійний, шкіряний, пивоварний та миловарний заводи, а також ряд артілей. Збудовано електростанцію та засновано Гайсинську педагогічну школу.

У березні 1923 року Гайсин було перетворено в окружний центр Тульчинського округу. А в червні 1925 року Гайсинський округ ліквідовано. Гайсин став районним центром.

В листопаді 1925 року в Гайсині утворено міську раду робітничих, селянських та червоноармійських депутатів.

На кінець 1940-го року в місті вже функціонувало 4 середніх та одна неповна середня школи, діяла фельдшерсько-акушерська школа.

25 липня 1941 року фашистські загарбники вдерлись до Гайсина і спустошили його. У роки Великої Вітчизняної війни німці розстріляли понад 10 тис. мирних жителів. В одному урочищі Белендіївка загинуло 8 тис. гайсинчан.

В роки окупації діяло 8 підпільних організацій, в бондурівському лісі – партизанський загін.

14 березня 1944 року Гайсинський район визволили підрозділи 232-ї стрілецької дивізії Другого Українського фронту.

Свято шанують гайсинчани пам’ять про своїх мужніх синів ы дочок, що віддали життя за свободу і незалежність Батьківщини. В міському парку ім. Богдана Хмельницького і на Белендіївці, де в братських могилах поховано воїнів, партизанів та підпільників, височіють величні пам’ятники.

 Після звільнення, гайсинчани з ентузіазмом взялись за відбудову зруйнованого краю, відновлювали фабрики і заводи, школи і дитячі садки, будинки культури і кінотеатри, житлові масиви та багатоповерхові будинки.

Цікавою віхою в історії міста Гайсина стало затвердження 24 липня 1998 р. місцевою владою нового герба міста, який символізує силу і міць влади, волелюбність і добробут населення краю.

До 85-річчя утворення Гайсинського району рішенням 20 сесії районної ради 5 скликання від 28 жовтня 2008 року затверджено герб і прапор Гайсинського району.

За роки незалежності України район досягнув значних успіхів в розвитку народногосподарського комплексу, в духовній, соціальній сфері. А Гайсин сьогодні – одне з найбільших міст Вінниччини, важливий екологічний і культурний центр області.

 Історія міста в цифрах і фактах

 1545 р. – період заснування м.Гайсина.

1600 р. – перші згадки про  місто Гайсин в друкованих джерелах

1744 р. – за королівським привілеєм Гайсин отримує магдебурзьке право і герб

1799 р. – Гайсин стає повітовим містом Подільської губернії

1806 р. – у складі Сіверського драгунського полку у місті побував український письменник І.П.Котляревський

1895 р. – у Гайсині відкрито консервний завод

1899 р. – на околиці міста побудовано цукровий завод

1902 р. – відкрито першу бібліотеку ім. О.С.Пушкіна

1902 р. – засновано Гайсинський спиртовий завод

1909 р. – відкривається чоловіча гімназія (тепер НВК: школа – інтернат-гімназія)

1912 р. – відкрито середню загальноосвітню школу №1

1920 р. – відкрито початкову єврейську школу, тепер школа №2

1920 р. – в Гайсині вперше застосували електроенергію

1923 р. – утворено Гайсинський район

1925 р. – утворено Гайсинську міську раду робітничих, селянських та червоноармійських депутатів

1928 р. – відкрито Гайсинське медичне училище

1932 р. – засновано Гайсинський маслосирзавод

1936 р. – відкрито середню загальноосвітню школу №3

1936 р. – відкрито середню загальноосвітню школу №4

25 липня

1941 р. –  у роки Великої Вітчизняної війни гітлерівці захопили Гайсин

14 березня

1944 р. – Гайсинщину звільнено від німецько-фашистських загарбників підрозділами 232-ї стрілецької дивізії Другого українського фронту

1944 р. – відкрито Гайсинську швейну фабрику

1950 р. – побудовано Дмитренківську ГЕС

1959 р. – відкрито музичну школу

1978 р. – вперше Гайсині запалили вогонь від природного газу

1979 р. – створено ВАТ «Райагрохім»

24 липня

1998 р. – затверджено новий герб міста Гайсина

2002 р. –  вийшов перший номер газети «Гайсинський вісник»

2007 р. – введено в дію Гайсинську філію ДП ЗАТ Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД»

28 жовтня

2008 р. – затверджено прапор і герб Гайсинського району