Літературна година “І знову відкриваю “Кобзаря””

27 січня в читальному залі центральної бібліотеки відбулась літературна година, приурочена 155-й річниці з часу виходу з друку повного друкованого видання «Кобзар» Тараса Григоровича Шевченка.
На заході були присутні учні шкіл №1, №3 та користувачі бібліотеки. Ведучі літературної години Ірина Хилобокова та Тетяна Деркач познайомили присутніх з дивовижною долею «Кобзаря» Тараса Григоровича Шевченка.
Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання.
З поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне.
До таких належить «Кобзар», книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів.
Учитель-методист ЗОШ №3 Ірина Василівна Косенко відзначила, що для нас поезія Кобзаря завжди була і є найважливішим духовним скарбом з якого ми черпаємо свої поезії і віру в світле майбутнє нашого народу. Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.
Учасники літературної студії школи №3 читали поезію з «Кобзаря». Це Анастасія Грицина, Анастасія Кирилюк, Христина Паляничко, Юлія Чорна, Оксана Гайдей та Вероніка Утямишива.
А учителька-пенсіонерка Вороніна Наталія Костянтинівна прочитала свій вірш – посвяту поету Тарасу Григоровичу Шевченку .
Тарас Шевченко. Справді, треба було мати дар Божий, щоб так глобально пророкувати долю свого народу. «Кобзар» Шевченка промовляє і промовляє до нас, кличе до активного життя.
Гаряча думка «Кобзаря» надихала народ на штурм царизму, кликала до боротьби за волю України, подвиги на Майдані, додавала сили знедоленому народу і віри у краще майбутнє. Вона і надалі продовжує хвилювати наші серця.