Серед відомих людей Гайсинщини є ім’я Дмитра Євменовича Балацького

Серед відомих людей Гайсинщини є ім’я Дмитра Євменовича Балацького, якому виповнюється 120 років від дня народження.

Дмитро Євменович Балацький народився 26 жовтня (8 листопада) 1902 року в місті Гайсині, у сім’ї хлібороба і теслі Євмена Івановича Балацького. Зростав Дмитро у родині, яка любила працю і пісню. Співали дома під час відпочинку, співали в полі, на вулиці, а особливо у свята, коли «Збирається рід до роду». Батько, мати, брати – всі були добрими співаками. У 20-х роках молодий музикант навчався у Київському музично – драматичному інституті ім. М.В.Лисен ка, керував студентським хором Київських вузів. Його диригентська діяльність почалась в м. Гайсині. Він один з засновників і керівників гайсинської хорової капели «Зірки». Це був чудовий хоровий колектив, який мав спроможність виконувати складний репертуар, і в тому числі всі кантати М.Лисенка та слова Т.Г.Шевченка. В 1936-38 роках Балацький був керівником і головним диригентом Державної зразкової Капели бандуристів УРСР.

Арештований 2 лютого 1938 р. за участь у контрреволюційній націоналістичній організації і за провадження контрреволюційної агітації між колегами. Незабаром відпустили, але 7 липня знову арештований

1 вересня 1938 року знову потрапив за грати за “активне проведення антирадянської агітації, розповсюдження провокаційних чуток, участь у контрреволюційній організації”. Особливою нарадою НКВС від 21.10.1938 року по справі 1615086 за статтями 54-10, 54-11 КК УРСР засуджено до ув’язнення в концентраційних таборах Казахстану терміном на 5 років. Д. Балацький є одним із небагатьох бандуристів, який під час допитів виявив неабияку мужність, не визнавши своєї вини і не обмовивши нікого зі своїх друзів і колег. У 1939 році подавав заяву на касацію вироку, яку було відхилено.

На допиті обвинуватили, що брат, який був в армії С. Петлюри жив у Польщі, хоч він вважав, що той загинув ще в 1919 р. Обвинувачували за те , що в репертуарі капели не були твори інших національностей. Під час слідства бандурист О. Дзюбенко його назвав антисовєтським націоналістом, фашистом та терористом, який негативні речі говорив про радянське керівництво. Директор капели бандуристів Захар Аронський свідчив що Балацький дає перевагу українським пісням та пісні з Західної України та ігнорував радянські масові пісні. Що той переробив пісню про Єжова на націоналістичну пісню і що Радянська влада топтала українську культуру. Директор хору «Думка» Луценко свідчив що Балацький включав пісні емігрантського композитора Олександра Кошеця та розповідав антирадянські анекдоти.

Дістав 5 років заслання в Казахстані.

В 28 квітня 1939 р. написав листа до секретаря КП України Микити Хрущова з благання переглянути його справу. Лист дійшов до Хрущова 27 липня 1939 р., і справа була знову відкрита. Під час другого слідства З. Аронський звернув увагу на антисемітські анекдоти, які Балацький комусь переказав. Парторг капели А.Кононенко свідчив, що Балацький розповідав антисемітські анекдоти та нічого не знав про бандуру. Він звернув увагу, що Балацький не любив критику. Дзюбенко теж звернув увагу, що Балацький бандури зовсім не знав. Слідство, після свідчення колег з капели бандуристів вирішило, що Балацький був винуватий.

23 жовтня 1942 р. Балацького було звільнено, а в 1943 році знову арештований і засуджений до розстрілу за антирадянську націоналістичну агітацію, яку замінили на 10 років ув’язнення, а в 1944 році знову був звільнений.

Реабілітований 13 липня 1956 року.

У 1947-48 рр. працював у Одеській філармонії, а з 1949 р. – хормейстер ансамблю пісні і танцю в Києві.

У жовтні 1949 року Дмитро Євменович перебрався до Полтави на посаду керівника хорового колективу обласної філармонії.

У 1951-62 роках Балацький керував хором Полтавського паровозоремонтного заводу, одночасно викладав у вечірній музичній школі. 16 учнів цієї школи утворили чоловічий вокальний ансамбль, з котрим Дмитро Євменович працював при обласному Будинку художньої творчості більше 20 років. В репертуарі всіх хорових колективів, очолюваних Д. Балацьким, незмінно були твори на вірші Т.Г.Шевченка. «З малих років люблю творчість М.Лисенка, особливо на слова Шевченка, які так рясно просякнуті інтонаціями української народної творчості,» – писав Дмитро Євменович.

На Україні, звичайно, не знайдеться такої людини, яка б не чула, не знала пісні «Розпрягайте, хлопці, коні». А народилась вона у Гайсині, з гайсинських садів жар-птицею вилетіла в широкий світ і здобула собі всенародну славу. Дужі крила цій славній пісні дав у 20-х роках минулого століття Дмитро Балацький і лунає над Україною ця чудова пісня.

Вийшовши на пенсію, Д.Є.Балацький продовжував жити піснею. Безмежно відданий народній пісні, Дмитро Євменович до останнього подиху дбав, аби ширше просторилась її слава.

Талановитий український диригент помер 15 березня 1981 року у Полтаві.

Видатному диригенту присвятив Максим Рильський присвятив вір «Бетховен».

Д. Балацькому

Коли глухого генія музики

Уже людські не досягали крики,

Коли він чув лиш бунт німих стихій

І з них, у пінній пристрасті своїй,

Складав гармонії, щоб сам не чути,—

Настигла смерть. Відомий і забутий,

Прославлений, осміяний, владар

І раб — він умирав. Сувої хмар

Заслали небо. Потемніла далеч.

Ішла гроза. Думки, як чорна галич,

Назустріч ночі креслили круги.

Враз — повен невтоленної жаги —

Він стрепенувсь, орел, ще не добитий.

Він чув, він чув! — Ах, землю розтрощити,

Створити землю, дати радість їм,

Синам землі! — Він чув, як темний грім

Перекотився під німим склепінням.

Охоплений нових надій тремтінням —

А смерть уже на чоло клала знак,—

Він небу, гордий, показав кулак.

Бетховене! Той жест руки худої

Страшніший від симфонії страшної!

1932 р., Остер