В четверту суботу листопада відзначається  День пам’яті  жертв голодоморів.  Пройшло 90 років  з часу голодомору 1932-1933 років, який став найбільшою трагедією українського народу за свою історію, трагедією, яка не має аналогів у світі.

Багатовікова історія українського народу знає не одне голодне лихоліття. Причини його виникнення, як свідчать давні джерела були стихійні лиха: повінь, посуха, епідемії. Проте історія не знала лиха страшнішого від того, яке  сталося у 1932-1933рр. Що спричинило цю жахливу трагедію ХХ століття? Чим пояснити той факт, що Україна, землі якої давали п’яту частину сільськогосподарської продукції країни, голодувала ?

Голодомор виявився наслідком тієї політики радянського керівництва, яка зламала та призвела до кризи  сільськогосподарського виробництва. Одна із причин славнозвісна постанова РК СРСР і ЦК ВКП (б) про план хлібозаготівлі. Саме виконання постанови прирекло мільйони людей на смерть від голоду, який нерідко називають голокостом.

Форсована індустріалізація  та колективізація на Україні зруйнувала традиційні форми і методи сільського господарювання, перетворила найславетнішого в світі хлібороба на жебрака, вщент розорила село, призвела до повноцінного занепаду землеробства і тваринництва.

До загибелі був приречений середняк – головна фігура  на селі.

Сталін і його оточення добре розуміли, що саме селянин, господар, хазяїн може порушити підвалини тієї влади, яка трималась на багнетах, страхові, жорстокості і злиднях, – і середняка затаврували куркулем, щоб знищити „як клас”.

Колективізація викликала масовий опір в українському селі. Стихійні вияви протесту повинні були б стати осторогою для влади, але затяті  колективізатори  продовжували силоміць нав’язувати подільським хліборобам „соціалістичний рай”.

Насильницька колективізація не тільки призвела до різкого падіння урожайності, але й відбила в селянина любов до землі, перетворила його в покірного виконавця розпоряджень влади. Справжній господар був знищений, бездоглядна худоба гинула, земля заростала бур’яном, а врожаї з року в рік падали.

„Червоні мітли”, посланців партії, невблаганно вимітали селянські засіки. В жнива 1932 р. держава позабирала хліб, вирощений не тільки на ланах колгоспів і радгоспів. Під цинічним лозунгом „вилучення хлібних надлишків”  екзекуційні бригади трусили садибу за садибою, чинили в кожному подільському, в т.ч. і гайсинському, селі без судну розправу: розкуркулювали, кидали до в’язниці, виганяли із хати, били, штрафували. Десятка сільрад, колгоспів, які не здали хліб, було занесено на „чорну дошку”, тобто люди не мали змоги купити ні одягу, ні взуття, ані будь – якого краму, навіть солі та сірників. Плані хлібоздачі дотримувались навіть тоді, коли з’явились перші повідомлення про опухання від голоду. На сільських вулицях падали виснажені люди, але „червона мітла” продовжувала мести.  У грудні 1932 року люди почали вмирати від голоду. У багатьох опухли   ноги, набрякли, чорніли обличчя. Діти на смітниках шукали чогось і їстівного, не знаходили і йшли у мандри, з яких не повертались. З початком 1933-го голод посилився. Гинули діти, дорослі. Люди харчувалися листям, травою, різними покидьками, їли падло, м’ясо собак, котів. У багатьох документах тих часів  зареєстровано випадки людоїдства. В селах  з’явились братські могили.

Не оминули події тих страшних років і наш край. У відомостях про охоплення продовольчими труднощами окремих районів області за станом на 15 травня 1933 року є такі дані про Гайсинський район.

– охоплено сіл -9;

– голодує господарств ; а) колгоспних – 1004

б) одноосібних – 799.

– голодує осіб – 7762;

– опухлих від голоду – 1166 чоловік.

Про масштаби трагедії свідчать також такі факти. Смертність по району становила у березні 1931р. – 162 чол.,  а в 1933 – 212 чол., у квітні – 1931р. – 160 чол., а в 1933р. – 230 чол., у травні 1931р. смерть забрала 143 чол., а в 1933р. – 314 чол.

У гайсинській лікарні лише за 5 липня 1932 року померло 9 чоловік, у Гранівській лікарні з 1-го квітня по 20 травня зареєстровано 24 чоловіки, які запухли на грунті недоїдання. Населення в Гайсинському районі  станом на 25.05.1932 року налічувало 110.000 осіб, а станом на травень 1934 року – 86 646 осіб. Події 1932 – 1932 року забрали життя 23 354 чоловік.

Архівні дані малюють трагічні картини масової смертності в Гайсинському районі.

Ці дані свідчать про дуже велике збільшення смертності починаючи з березня  місяця по окремих селах району. В с. Степашки випадки смертності на грунті голоду, збільшились в 10 разів. По району занотовано багато випадків смерті на полі, городі, грядках.

В 1933 році в с. Семирічці зареєстровано голодуючих  колгоспних сімей 29, загальною кількістю їдоків 72, значна частина голодуючих лежить опухлими. В цьому ж селі є сім’ї, які виробили велику кількість трудоднів, але в зв’язку з багатосімейностями сім’ї не мають хліба і продуктів харчування.

Із вказаного числа голодуючих нараховується 400 сімей, із загальною кількістю їдців –  45, які лежать запухлі в безнадійному стані.

В селі Губник – 10 чоловік померло від голоду і 29 сімей опухли і не можуть рухатися. В селі Митків опухли від голоду 33 сім’ї. В цьому ж селі втратила розум, а потім кинулась в піч вдова бідняка Ігнатенка.

В селі Рахнівка опухло від голоду 22 сім’ї, в селі Михайлівці – 6 сімей, в с.Гунча – 17 сімей,  в с. Степашки померло – 39, в с. Харпачці померло  – 3 людини, опухло  – 41.

Практично  в кожному селі зафіксовані випадки людоїдства.

Є ще безліч фактів цієї страшної трагедії, що пройшла нашим районом.

Того страхітливого 1933 року легше було перерахувати тих, хто лишився живий, ніж мертвих. Голодомор замордував сотні тисяч людей, затьмарив дитинство тих, хто його пережив.

З нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору Гайсинською центральною бібліотекою підготовлено віртуальну виставку:

«Голодомор: печаль і скорбота України». 

На виставці представлені видання, що розкривають трагічні сторінки найжахливішої трагедії в історії України ХХ століття.

Віртуальну виставку можно подивитися на сторінці”Берегиня Гайсинська” у Facebook:

https://www.facebook.com/ufqcbycmrf/