«Він так любив людей, що сяяв весь зорею»

6 січня виповнюється 190 років від дня народження Степана Руданського — видатного українського поета, автора знаменитих «Співомовок» — однієї з найважливіших і найулюбленіших книжок чи не кожної української родини.

Народився Степан Руданський 6 січня 1834 року у Хомутинцях Вінницького повіту в родині сільського священика. З 1841 по 1849 рік навчався в Шаргородській бурсі, потім блискуче закінчив Кам’янець-Подільську духовну семінарію і зібрався вступати до Петербурзької духовної академії. Але приїхавши в Петербург, він, усупереч батьковій волі, подає заяву не до духовної, а до медико-хірургічної академії, що досягла на ту пору свого особливого розквіту. Вступ до медичної академії означав цілковитий розрив з батьком, який одразу позбавив колись улюбленого сина матеріальної підтримки.

На петербурзький період життя Руданського саме й припадає розквіт його поетичної творчості. Закінчивши академію, поет отримав призначення до Ялти на посаду міського лікаря. Молодий лікар самовіддано поринає у роботу. Він поєднував обов’язки міського лікаря, завідуючого лікарнею, лікаря в алупкінських маєтках Воронцова, карантинного лікаря в порту і навіть лікаря Ялтинського повіту. Міську бідноту він лікував безплатно.

Про громадський авторитет лікаря свідчило й обрання його в 1869 році почесним мировим суддею сімферопольсько-ялтинської мирової округи.

Влітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, і Руданський з обов’язку карантинного лікаря та постійного члена санітарної комісії міста взявся винищувати з профілактичною метою джерела інфекції. Під час цієї непосильної боротьби Руданський сам захворів на холеру. Загальне ослаблення організму викликало загострення давньої його недуги — туберкульозу. 3 травня 1873 року на тридцять дев’ятому році життя поета не стало.

Щодо самої творчості, то в першому числі журналу «Основа» (1961) було оприлюднено поезії Степана Руданського «Гей, бики» та «Повій, вітре, на Вкраїну».

Оселившись у Ялті, Руданський майже не мав часу для творчості. Там він здебільшого перекладав — інтерпретував Гомерову «Іліаду», «Батрахоміомахію» («Війну жаб із мишами») та ін. Проте преклади також не друкувалися, до того ж наспів горезвісний Валуєвський циркуляр 1863 року. За таких умов поет, замучений сухотами, доносами купців, побутовими клопотами, зовсім припинив літературну роботу.

І лише після смерті Степана Руданського, стараннями Олени Пчілки, Івана Франка, а найбільше — завдяки його геніальним співомовкам, ім’я поета посіло належне місце у пантеоні найвидатніших українських митців.

Гайсинська бібліотека пропонує переглянути віртуальну виставку «Він так любив людей, що сяяв весь зорею», яка присвячена життєвому і творчому шляху видатного гумориста.