Топоніміка с.Краснопілка

За історичними джерелами село засноване князем Адамом Чарторийським. Якось оглядаючи величезне володіння – Гранівський ключ, господар замилувався чарівністю місцини, ніким ще не займаної, і дав наказ виселити із різних сіл свого маєтку по декілька сімей для залюднення цього краю. Таким чином мало-помалу утворилося село, яке по волі засновника отримало назву Краснопілка від рівного і красивого поля, обрамленого могутніми густими лісами. Внаслідок близькості його до містечка Гранова воно стало зватися Гранівською Краснопілкою на відміну від іншої, яка знаходиться у Київській губернії. Назва села походить від слів «красна поляна», тобто гарна. І дійсно, тут висока рівнина, родючі ґрунти, достатня кількість вологи. В давнину поляну оточували дрімучі ліси, переважно будові, які простягалися від сіл Кивачівка, Нараївка і Севаст’янівка. Про це свідчать назви «Кивачівське дубове урочище», «Кіблицьке дубове урочище», «Севаст’янівська дубина». В тридцятих роках там було ще чимало дубів і пеньків. У пам’яті предків зберігається переказ, що поля були заселені кріпаками з навколишніх сіл по бажанню пана Адама Чарторийського. Краснопілка за свою історію зазнала багатьох набігів татар, турків, була поневолена польськими феодалами, кінець панування яких наступив у 1798 році. Назва села не мінялась.
У селі Краснопілка є кілька народних назв кутків, вулиць, які збереглись до цього часу.
Вулиці: Каганівка, Зюбрівка, Сахалін, Цвинтарівка, Кузнечна.
– Вулиця «Богданівка» – названа так, бо на ній проживав пан Богдан.
– Вулиця «Попівка» – ці землі колись належали місцевому попові.
– «Цвинтарівка» – вулиця біля сільського цвинтаря.
– «Кузнечна» – там колись була кузня.
– «Зарічна» – вулиця знаходиться за ставком.
– «Погранична» – у війну там був бій з німецькими загарбниками.
У селі збереглись і деякі народні назви ставків та криниць.
– Ставок Минчин – греблю на ставку побудував селянин Мина (Міна).
– Дубова криниця – названа по прізвиську господаря, тепер її немає.
Особливі назви мають і декілька полів. Наприклад: поле «Дубина» – на північ від села, колись там був дубовий гай.
– Поле «Полігон» – поле від села Нараївка. До війни був військовий полігон. Там було багато патронів, великі ями від снарядів. Після війни все прибрали, зарівняли, і тепер тут поле.
– Поле «Біля жидівського кладовища» – у війну там було розстріляно і поховано тисячі євреїв. Тепер там стоїть пам’ятник.