Топоніміка с.Михайлівка

Декілька століть тому назад посеред лісової пущі виникла слобода. Як розповідає легенда, на територію села ввели постояльців – жовнірів. Одному воякові впала в око вродлива працьовита донька Михайла. Він попередив про небезпеку знищення села і порадив вибратися з села. Михайло із своєю родиною, виїхавши із оточеного села, подався не на поле, а, проїхавши лісом декілька верст, зупинився поблизу річки, що густо заросла вербами, біля поштової дороги. Саме на цьому місці й поселився перший житель і засновник села. По сусідству почали зводити хати переселенці – так виникла Михайлівка. Поява Михайлівки припадає на другу половину ХVІІ століття.
Жителі села Михайлівка до цього часу зберегли народні назви вулиць – Кутянівка, Випас, Причепівка, Дворянська, Хвотіївка, Ворочок.
– Вулиця Причепівка – названа так, тому що розташована так, ніби причеплена до села.
Біля села ростуть ліси – Юрашків, Клин, Вербич, Гадамків, Березина.
Деякі криниці також мають назви – Вусова криниця, Ладижинська криниця.

Колись давно старожили переказували таку історію про Вусову криницю. Через наше село проходила кінна військова частина. Була така посуха, що не було де напувати коней. Солдат під прізвщем Вус знайшов джерело, розкопав і напоїли коней. З тих пір джерело давало дуже добру, чисту воду. А в 2012 році хазяйновиті руки односельчан почистили криницю, зробили накриття і щороку відправляють службу Божу. А біля джерела встановили фігуру – дубовий хрест з іконою, уквітчаний вишитим рушником, а зверху вкритий бляшаним дашком. Так і казали: зафігурний “Випас”, коло “фігури”, за “фігурою”.

В селі знаходяться ставки – Туполі, Макарівка, Каліцький, Вінницький, Тартак, Матусовка, Випаський, Ренин, Петриків, Маринин, Лишайник.
Навколо села розкинулись поля – Кайга, Цегельня, Цілина, Березина, Німецькі городи, Гадамків, Юзін клин, Юрашків, Довгі гони, Лірничка, Каліччя.
Колись в селі існував пагорб «Замок». Старожили переповідають почуту від предків легенду. На неприступному горбку стояла фортеця, обнесена дерев’яним частоколом, ровом і земельним валом. Були підземні ходи. Жив у замку ханський намісник. Поблизу замку проходила дорога із Гайсина на Умань. Вхід в замок називається в народі “Брамою” і знаходиться з північного сходу. Сам замок був огороджений дрімучим лісом, а з інших боків мав стрімкі обриви. Пізніше культурний шар і залишки давнього поселення згорнули бульдозером у яр, насипали греблю і нею з’єднали “Причепівку” з центром села.

За селом знаходиться урочище «Лиса гора», де були єврейські поховання. Там знайшли свій вічний спокій сотні безневинних євреїв Вінниччини, Бесарабії, Буковини, Польщі, замучених та розстріляних фашистами у робочому таборі в 1941-1943 рр.