Топоніміка с. Зятківці

Джерела свідчать, що село належить до древніх поселень Подолії. В 1545 році згадується в описі Брацлавського замку, якому воно належало і знаходилось у володінні Мишко-Мармунського. За переказами старих людей відомо, що давним-давно перші поселенці тут були якісь утікачі. Їх було 60 чоловік. Отаманом у них був Гнат Зятківецький. Звідси і пішла назва села – Зятківці. Оселились вони над річкою, в яку гострим кутом впадає її притока. Цю територію – трикутник, оточений водою, називали «Островом». Це стародавнє село знищили татари. Разом із утікачами з інших місцевостей невеличка група врятованих зятківчан знову поселилась на Острові. Поступово село розросталося і розселювалося поза межі Острова на вільних садибах, на місті винищених татарами осель. Кілька разів на Зятківці, як і на інші села, нападали татари, але село вистояло. За наказом поміщика селяни оселювались на «неудобах»: на горбах, в ярах, понад глинищами та трясовинами. Таке примусове розташування властиве не тільки Зятківцям, а й іншим селам.

Серед жителів села до цього часу зберігаються народні назви вулиць – Заплини, Острів, Завхлірок.

Біля села ростуть ліси з назвами – Відьмин ліс, Косиків ліс – таку назву дав пан, що засаджував ліс.

У селі є Козанчукова криниця, вона знаходилась на колишньому полі дяка.

Побутує легенда про Шугайлову криницю   У селі Зятківцях жив собі чоловік на прізвище Жук. Змалку він десь блукав по світу, а на старість повернувся до рідного села і найнявся в пана пасти овець.

Ось одного разу погнав він їх на водопій. Спекотно ж було. Напились вівці та й стали на березі пастись. А пастух тим часом сів полуднати у холодочку, розглядаючи краєвиди та милуючись ними. Побачив на шиманівському боці річки криничка стоїть. Влітку селяни, які працювали на полях поблизу, пили з неї кришталеву холодну прехолодну воду, тамуючи спрагу.

Скінчив уже полуднати старий Жук, аж гульк – на другому березі шиманівський чоловік на прізвище Шугайло пригнав до води воли. Воли воду п’ють, а чоловіки гомонять. Ось старий Жук і розповів про гайдамацький загін, який перебував у цих місцях і заховав у розлогому дубі, що навпроти кринички великий клад грошей і різних коштовностей. На знак цієї схованки зі східного боку в корі дуба вирізаний хрест, а високо в дуплі повинен стирчати клин. Оглянув Шугайло дуба і побачив усі ті помітки, зачудовано розглядаючись довкола та кидаючи поглядом з інтересом на могутнього дуба.

На другий день, коли Жук пригнав вівці, то побачив, що дупло розрубане і гроші забрані.

В знак такої щасливої знахідки Шугайло впорядкував криничку, запросив попа, що освятив її. З того часу долина почала називатись Шугайловою, а криничка також. Кожного року на Трійцю біля річки збиралось багато людей з сусідніх сіл – Зятківців, Шиманівки, Бур’янів, Соболівки, Антонівки. І нині б’є джерело Шугайлової криниці, вгамовує спеку і спекотний день.

Записано від жителя  с. Мелешкова Г. Балинця.

Неподалік ст. Зятківці, біля лісу, по дорозі на село Розівку, був хутір «Лісна поляна», який уже зник. Там проживало кілька сімей, що займалися сільським господарством.

Поля навколо села також мають народні назви – Площадка, Повалі.

Поле Площадка – під час війни на цьому місці був аеродром військовий – від цього і назва.

У селі є левади – Дячкова левада, Огрудок.

Огрудок – місце в селі, де знаходився панський парк.