До 122 річниці від дня народження Гната Танцюри в центральній бібліотеці організовано фольклорну виставку «Ой летіла пісня Україною», тут представлені видання про життєвий і творчий шлях митця, вшанування його творчості на Гайсинській землі.

Гнат Трохимович Танцюра – український фольклорист, етнограф і педагог – належить до видатних збирачів усної народної творчості.

Народився 10 червня 1901 року в селі Зятківцях Гайсинського повіту Кам’янець-Подільської губернії (нині Гайсинського району Вінницької області) в багатодітній малоземельній сім’ї хліборобів-ткачів.

У 1912 році закінчив церковно-приходську школу, а в перші роки радянської влади – Зятковецьку трудову семирічну школу й педагогічні курси в м. Гайсині, і з вересня 1921 року був призначений учителем в рідне село. Деякий час працював вихователем Гайсинського і Дашівського дитячих будинків. 1928 року вступив до Харківського музично-драматичного інституту, але через хворобу (гемофілію) був змушений залишити навчання й повернутися в Зятківці. 1932 року заочно закінчив мовно-літературний факультет Вінницького інституту соціального виховання (нині – педагогічний університет ім. М.М.Коцюбинського), працював учителем середньої школи в селі Клебань Тульчинського району на Вінниччині. З 1944 року по 1951 – викладач української мови та літератури Гайсинської середньої школи № 4.

Першу цеглинку любові до народної творчості заклала сім’я. Тут любили слухати голосне читання художньої літератури, співати хором. Перші записи фольклору  Гнат Танцюра почав роботи у 1916 році, коли йому виповнилось 15 років. Він не лише записував пісні, поговірки, загадки, а й вивчав етнографічний матеріал свого села.

Рукописна збирацька спадщина Т.Танцюри надзвичайно багата і  різноманітна в жанровому плані. Впродовж сорока шести  років збирач записав близько п’яти тисяч пісень, 929 казок, легенд та анекдотів 1536 прислів’їв та приказок, 615 загадок, 144 танці, сотні замовлянь, голосінь, повір’їв, рецептів народної медицини.

Від обдарованої народної співачки Явдохи Микитівни Сивак (Зуїхи) фольклорист записав і підготував до друку 1008 пісень, 156 загадок, байок, переказів і чимало іншого етнографічного матеріалу. Книга «Пісні Явдохи Зуїхи»  побачила світ вже після смерті Гната Танцюри.  Це поетичний пам’ятник талановитій дочці українського народу, яка обезсмертила славне ім’я Танцюри. Такого аналога не знайти в усій світовій фольклористиці.

Матеріали представлені на виставці ще раз підкреслюють, що діяльність  видатного українського збирача духовних скарбів Гната Трохимовича Танцюри засвідчила: він сягнув  вершин професійної майстерності в справі записування, осмислення й популярності усної народної творчості. Для того, щоб не гинула, не вмирала пісня – душа народу, процвітала Україна.